Рецензії та відгуки на книгу

«Крадійка суниць» — це не просто продовження історії з «Шоколаду», це — тихий епілог, де кожен новий аромат нашаровується на старі рани. Дива тут уже не викликають подиву. Вони — частина побуту, як хліб чи какао. Сюжет рухається навколо тіні після смерті — коли вже немає того, хто був центром, але його вплив ще довго не розвіюється. Смерть є, та водночас і немає — так, як відсутній запах, що все ще стоїть у кімнаті. Магія, яка колись була грайливою, стає обережною, наче втомленою. «Крадійка суниць» — роман про спадок, який не завжди матеріальний.

У «Пастці» немає катастрофи — є повільне, виснажливе скочування вниз, яке майже не чути, поки не стане запізно. Це історія без героїв, без злодіїв, без хепі-енду — як саме життя, коли тобі не пощастило народитися внизу. Париж у Золя — це не місто закоханих, а бетонна пастка, де замість вулиць — зношені звички, а замість перспектив — дірки в стінах. Алкоголь тут — не символ розбещення, а ліки від безвиході, які перестають діяти. Золя показує, що пияцтво — не порок, а наслідок. Не причина, а симптом. Опис побуту — не декоративний, а функціональний: він не для антуражу, а щоб стало тісно.

Ця новела є автобіографічною: колись батька Григора Тютюнника було відправлено в Сибір, а матір та кохана жінка разом шукали його. Новела «Три зозулі з поклоном» про кохання - нерозділене кохання Марфи до Михайла. У шлюбі жінка прожила всього два роки, потай кохала Михайла, одруженого із Софією, матірʼю оповідача. Перебуваючи у Сибіру, Михайло надсилає дружині листи, про надходження яких завжди знає Марфа. Вона просить листоношу пригорнутися до листа, плаче над ним. Цікаво, що Софія ніколи не вгадувала, в який день отримає листа від коханого.