Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Покинь нарциса назавжди
Іноді найстрашніший полон — той, у якому ти навіть не усвідомлюєш, що ув’язнений. Саме про це — книжка Сари Девіс «Покинь нарциса назавжди». Про невидимі пута і шлях до свободи. Це рятівний човен, кинений туди, де тонуть мільйони жінок (і не тільки), застряглі в лабіринтах токсичних стосунків. Девіс говорить прямо, чітко, без прикрас — але з глибоким співчуттям і повагою до кожного, хто пережив або ще переживає аб’юз. Книга побудована як маршрут — від перших сумнівів до остаточного прощання. Вона вчить розпізнавати червоні прапорці, не шукати виправдань для нарцисів.
Сп’янілі від кохання
Кохання, як і вино, — має затьмарити розум і розбудити серце. Саме про таке кохання розповідає Ґіллорі у книжці «Сп’янілі від кохання». У центрі сюжету —власниця затишної виноробні, яка одного вечора дозволяє собі дещо безтурботне: спонтанне побачення з незнайомцем. А вранці все ускладнюється — цей «незнайомець» виявляється її новим співробітником. Здавалося б, це класична романтична ситуація — але Ґіллорі наповнює її емоційною глибиною, сучасними проблемами та живими діалогами. Авторка пише легко й чуттєво.
Дім Ґуччі
Сара Гей Форден занурює читача в розкішний, але водночас отруєний світ модної імперії, де під блиском ховаються сімейні чвари, амбіції, ревнощі та кров. Це багатошарова хроніка злету та падіння однієї з найвідоміших династій XX століття. Через сторінки книги розгортається драма, гідна античного театру: сім’я, яка створила імперію з нуля, сама ж і стала її руйнівником. Форден веде крізь десятиліття — від скромного початку до вбивства Мауріціо Ґуччі, останнього спадкоємця родини, замовленого його колишньою дружиною.
Одна з перших книг про голодомор
Кожен історик-професіонал, почувши про Роберта Конквеста, одразу скаже, що йдеться про найвідомішого дослідника голодомору 1932-1933 років та автора книги «Жнива скорботи». Власне, читати цю монографію не просто; ще важче дивитися на світлини - хай поганої якості, хай чорно-білі. Психіка має бути доволі сильною, щоб осягнути масштаб трагедії українства, щоб не кричати від болю, читаючи сторінку за сторінкою. Скажу відверто: придбала цю книгу років з двадцять тому за смішні гроші, сіла читати і плакала. Особливо обурювали мене історії про людожерство, яке мало місце в ті роки. На жаль.
#
Детектив на декілька вечорів
Це вже третій роман авторки, який я прочитала. Він сподобався мені більше, ніж «Глибоко під водою», однак менше, ніж «Жінка в потягу». У принципі Гоукінз собі не зраджує і знову подає опис трагедії вустами головних героїв. Однак цього разу персонажів стає менше, тож заплутатися не вийде. Перед нами класичне вбивство молодого художника Деніела, людини неоднозначної, яку навряд чи можна назвати позитивним героєм. Є три жінки, кожна з яких могла скоїти злочин. І кожна мала на це підстави. Я одразу відкинула Лору зі списку підозрюваних: це було б банально і нелогічно.
Непогано, але не шедевр
Коротко можна було б сказати так: «Очікувала більшого». Напевно, «Дівчина в потягу» є все-таки шедевральним твором, тому від авторки хочеться прочитати щось подібне. У новому романі Гоукінз використала той самий підхід: оповідь від першої особи героїв, часові ремінісценції. Однак героїв надто багато. Більше десяти. І звичайний читач легко може заплутатися, тим більше, що унікальності не вистачає. Друге - це забагато нецензурної лайки. Я розумію, що у невеличкому містечку багато хто матюкається, але чи варто на цьому аж так наголошувати увагу? Третє. Сюжет.