Не з першої спроби Південна Корея почала розкривати літературні таланти. В обох випадках це книжки письменниць, перекладені українками і наскільки невдалим виявився перший тандем авторки і перекладачки, настільки ж другий дует (Шін Гьонсук і Ханна Кузьменко) справив позитивне враження. Я не впевнений, що колись познайомлюся з Південною Кореєю в якості туриста, та книжка завжди стає в пригоді, коли бажання пізнавати світ не співпадає з можливостями банальними і тривіальними.

Весь досвід мого читацького життя, а це понад пів століття, починаючи з другої половини минулого і донині, давав упевненість в незмінній якості шведської літератури. Нехай цей жарт, непідвладний спростуванню, залишиться істиною аж до останнього дня. А причина тому проста: в своєму дитинстві, яке не здається мені аж таким віддаленим, книжкою, прочитаною неймовірну кількість разів, стала повість шведського автора – Уллє Маттсона «Бриг «Три лілії»».

 Філософ, перекладач, письменник і поет, науковець, носій і знавець арабської мови, дослідник літератури. По прочитанні роману про автора додам іще одну помічену мною властивість: він знає, розуміє і любить музику, особливо музику великих композиторів старої Європи, прекрасно орієнтується в оперній царині. Напевно ж, розбирається в особливостях світової кухні. З набором таких якостей і письменницьким талантом не написати хорошу книжку?  Абдуль Рашид Махмуді віднині належить до творців прекрасної літератури за версією читача на ім’я Ігор Р.

Як можна узагальнено охарактеризувати європейську літературу? Точно в такий спосіб піддається узагальненю і африканська художня література і для цього я застосує надкоротке слово – ніяк. Бо це нереально. Дати більш-менш коректну характеристику творчому доробку митців  цілого континенту означає виявити наївність, з якою мені доводилося пересікатися на життєвих орбітах з окремими унікумами, які, зустрівши яскраво вираженого африканця, ще й запитають: «А ти, часом, не знаєш Річарда Камбінду?» Ну так, що там тієї Африки і хто ж не знайомий з Річардом?