Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Тіні забутих…
«Тіні забутих предків» повість Михайла Коцюбинського, написана під враженням його перебування на Івано-Франківщині, де він отримав багато вражень від життя гуцулів та їхніх традицій. Повість описує гармонію між людиною і світом природи, життя і смерть, добро і зло, язичництво і християнство, силу кохання та неможливість жити без нього. Повість сповнена дивовижних створінь нявок та чугайстера. Міфічна складова робить повість особливо цікавою й атмосферною.
#
#
За сестрою
Це твір про справжню відвагу та відданість . . .
На рідне село Павлуся напали татари і викрали його батька та сестру Ганусю а решту родини убили. Однак хлопець не розгубився. Він сів на татарського коня і поїхав на пошуки сестри.
Протягом пошуків він зустрічав добрих і злих людей, потрапляв у різні небезпеки але не здавався. У фіналі йому удалося знайти сестру завдяки відвазі та мудрості.
Цей твір нас учить що хто щось робить для досягнення цілі той обов'язково її досягне...
#
Мій тато став зіркою...
Події в творі відбуваються під час революції гідності. У маленької дівчинки гине тато але вона знає, що він став зіркою і світить їй що ночі. У цьому творі чітко зображені людські почуття як туга мами дівчинки так і розуміння та оптимізм дитини а сама назва "мій тато став зіркою" є метафорою яка на мою думку може означати "воїни не вмирають, поки ми про них пам'ятаємо і ця пам'ять світить нам наче зірка" або тому подібне.
#
Реквієм «Розстріляному відродженню», написаний його лідером
Це один з найстрасніших текстів в українській літературі. Не через сцени розстрілів, а через те, з якою хірургічною точністю Хвильовий препарує душу фанатика. «Я (Романтика)» - це не новела, це передсмертна записка цілого покоління, яке повірило, що рай на землі можна побудувати на крові.
Співець міста
Футуристи оспівували місто. Футуристи писали про техніку та майбутнє. Нібито все просто, але в Семенка просто бути не може. Він - багатогранний. Й такий ліричний. Так, він експериментує із формою та звуком. Це потік свідомості, де є інколи просто набір незрозумілих слів у незрозумілій ритміці. Бі, бо, бу - так звучить місто. Тут люди, трамваї, автомобілі, кондуктори… Усі кудись поспішають.
Я хочу кожний день
все слів нових
бути уважнішими й пильніше придивлятися до тих, хто нас оточує
Так, знову є чим пишатися я знайома з авторкою 🙂 Це була її перша книга! Алевтіна не лише письменниця, а й талановита художниця дизайн книги вона намалювала сама, як і всі інші свої дизайнерські роботи. Тож щиро раджу підтримувати українських письменників!
Книга жорстока детально описуються сцени фізичного й психологічного насилля. Вона не для всіх, але такі книги варто читати щоб замислитися, бути уважнішими й пильніше придивлятися до тих, хто нас оточує.
«Як він там, в тумані?»
Красива і мудра книга. Це книга відчуттів, які охоплюють нас. Це книга знань, адже до неї увійшли історії, які хочеться перечитувати знову і знову, щоразу знаходячи в них щось нове й важливе. Неможливо не захоплюватися геніальністю автора, якому вдалося так багато вкласти маленьку, здавалося б, наївну, сентиментальну дитячу казку.
Історії про Їжачка в тумані та його друзів це філософія, яка допомагає людині відкривати для себе справжній Всесвіт і розуміти своє місце в ньому.
Ікона стилю
Про цей роман Павла Загребельного стали активно говорити у середині 1990-х, коли на екрани вийшов серіал з Ольгою Сумською та Анатолієм Хостікоєвим. Навіть я його дивилася, хоча не дуже полюбляю серіали. І щиро співчувала долі Роксолани. Потім придбала книгу, прочитала сторінок з двісті та відкинула, - стало нудно. Через рік знову сіла читати, знову ті самі двісті сторінок. Знову кинула. Так я починала і кидала рази три-чотири, доки не дочитала. Не сказала б, що я була у захваті від прочитаного - та сама «Євпраксія» виглядає цікавіше. Не сказала б, що дуже симпатизувала Роксолані.