Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Усе, що я знаю про кохання
Є книжки, що схожі на розмову з подругою під ранок: коли місто ще спить, коли вже сказано все зайве, і залишається тільки правда — трохи крива, смішна, болюча і зовсім не глянцева. Саме такою є книга Доллі Олдертон «Усе, що я знаю про кохання» — не ідеальний посібник із романтики, а живий щоденник життя, у якому кохання не завжди має форму серця. Це мемуари, але не зразка «глянь, як я досягла успіху». Це чесне, часом беззахисне зізнання, що виростає крізь дурні побачення, шалені вечірки, розбиті серця, втрати і дзвінки о третій ночі.
Портрет однієї леді
«Портрет однієї леді» — глибоке, тонке дослідження жіночої свободи, ілюзій і тих пасток, які ховає в собі бажання «бути собою». героїня спочатку нагадує легкий вітер із Нового Світу: незалежна, допитлива, смілива у своїх мріях. Вона вирушає до Європи не як на екскурсію, а на пошуки істини — про себе, про світ, про любов. Але в старому світі, за фасадами вілл, замків і мовчазних салонів, на неї чекає не романтика, а драма — витончена, майже невидима, мов павутиння у сонячному промені.
Чиполіно
У світі, де справедливість часто стає тінню, а правда ховається за високими парканами влади, з'являється хтось маленький, сміливий і… з цибулевою голівкою. Так, мова про Чиполіно — хлопчика-овоча, який навчив не одне покоління дітей (і дорослих) відрізняти добро від зла не за зовнішнім блиском, а за вчинками. Це алегорія, тонка й дотепна, про суспільство, у якому одні будують палаци на сльозах, а інші — затоплюють ці палаци своїм сміхом і гідністю. Джанні Родарі створив світ, у якому овочі мають більше серця, ніж чимало людей у нашому. Чиполіно — це дух спротиву.
Золотий дім
У «Золотому домі» Салман Рушді — мов режисер старого доброго нуару — піднімає завісу над сучасною Америкою, де кожен камінь тротуару пам’ятає чиєсь вигнання, таємницю, нову ідентичність. Це історія про маски, які ми носимо в світі, що більше не вірить у правду. Рушді знову повертається до великих міфів. І робить це через історію заможного, владного, мовчазного чоловіка, що разом зі своїми синами оселяється у розкішному будинку в Манхеттені, мов новітній Гетсбі.
Подорожі з Чарлі в пошуках Америки
У кожного письменника є твір, який, попри відсутність гучного пафосу чи драматичних сюжетних зламів, стає вікном у душу автора. Для Джона Стейнбека таким текстом стала книга «Подорожі з Чарлі в пошуках Америки» — інтимний щоденник мандрівки, де за кермом — не лише людина, а й ціла епоха, яка поволі зникає з горизонту. Це — медитація над сутністю американського духу, над тим, як змінюється країна і, разом із нею, змінюється сам мандрівник. Автор мандрує зі сходу на захід, із Півночі на Південь, занурюючись у різні світи, які водночас є однією країною.
#
Кіно є цікавішим
Якби не Леді Гага, навряд чи я дивилася б кінофільм про Дім Ґуччі, якби не моя подруга, що дуже любить читати, я б ніколи не взялася читати цю книгу. Скажу так: краще спершу подивитися кінострічку, щоб не заплутатися в родинних звʼязках, хоча у фільмі є багато вигаданого, наприклад, у Мауріціо було дві дочки, а не одна; так само в Альдо було декілька синів. Однак режисер і сценарист змогли витиснути із книги максимум, викинувши зайві сюжетні лінії та персонажів. І фільм мені сподобався більше від книги.
Пеппі Довгапанчоха
Весела книга про пригоди дев'ятирічної дівчинки Пеппі Довгапанчохи, що сама проживає на віллі " Хованка". Також з нею там мешкають пан Нільсон та кінь
Читання цієї повісті нагадує про те, що завжди треба бути оптимістом, і знаходити вихід з будь-якої ситуації . Завдяки тому, що Астрід Ліндгрен зробила головну героїню сміливою мрійливою та легкою у спілкуванні з кожним, ця книжка дуже близька до школярів . А вигадливість Пеппі наповнює твір добрими та смішними історіями, що додають гарного настрою.
Лиш мить — і вже дорослі
«Лиш мить — і вже дорослі» Емі Лі — це роман‑магія часу, любові і самопізнання, що тихо, але наполегливо нагадує нам: не всяке дорослішання відбувається з роками, іноді з втратами й відкриттями. Атмосфера — ностальгія: за шкільним коридором, за юністю, за першими образами і першими почуттями. І той контраст між теплим світлом минулого й холодком невідомого — це те, що тримає історію в напрузі. Цікаво, які рішення призвели до їхнього майбутнього; хочеш знати — читаєш далі.
Річка золотих кісток
На сторінках «Річки золотих кісток» Малфорд малює широку панораму — королівство вовків, древнє прокляття, таємниці народження, і дві сестри, чиї шляхи — мов течії однієї ріки, що або зіллються, або розділяться назавжди. Книга поєднує елементи класичної казки‑притчі — спляче прокляття, приховане походження, боротьба за трон — із більш сучасними питаннями: ідентичністю, роллю в суспільстві, очікуваннями інших. Тут і гендер, і сила, і влада, і кохання — усі переплетені, часто в складних конфліктах.