Я купилася на купу схвальних відгуків на дану книгу. І тому очікувала від неї набагато більшого. Наче і непогана історія, але могла би бути і краща. Коли під час читання книги я чомусь вирішила ззаду на обкладенці прочитати анотацію, то була розчарована. Адже там написано, що сім’я головної героїні померла, а я до того моменту ще не дочитала і якось знати це наперед мені вже було не цікаво. За сюжетом трохи схожа на «Дівчину у потягу» Поли Гоукінз. Багато схожих моментів. Сама історія цікава. Але місцями головна героїня мене відверто дратувала. Кінцівку я приблизно вгадала наперед.

Не зайшла, трохи нудна.

«Батько Горіо»- роман який входить до циклу «Людська комедія». Це твір про батьківську любов та жертовність , про кохання яке осліплює, про жорстокість світу та егоїзм де матеріальне часто затьмарює людські почуття. Автор показує безмежну роль у житті особи грошей та людських пристрастей. Мене найбільше вразила самовідданість батька своїм дочкам, засліплена любов до своїх дітей і егоїстичне відношення у відповідь. Тема, яка відкривається в творі, була актуальною в ті часи , залишиться актуальною і в сучасному житті.

Дуже відверта та правдива книга про початок війни на Донбасі. Про все від самого початку. Коли ще ніхто не був до цього готовий. Про перші волонтерські заходи, першу допомогу. Про відвагу, патріотизм, дружбу, відданність, згуртованність та страховіття війни. Тоді все ще тільки починалося. Перші смерті, перші вибухи, перші обстріли. Тоді ще не вірилося, що війна стане повномасштабною і смертей буде ще так багато-пребагато. І весь той жах то тільки початок. Авторка просто майстер слова. Книга написана макимально реалістично. Сам текст читається дуже легко, але тема надто болюча.