Рецензії та відгуки на книгу

Містично-детективне оповідання «Світло». Вдруге ніколи його не читатиму, бо не люблю історії про мертвих дітей. Вважаю, що це має бути тема табу для матерів. Власне, класичного детективу у творі мінімум. Стоїть собі будиночок під номером 19, вкривається пилом та пліснявою. Хоча якщо зробити ремонт, то він виглядав би непогано. Ріелтор ніяк не може його продати, бо за легендою в домі живуть привиди. Тож несподівано зʼявляється пані Ланкастер, як я розумію, десь віку  45-50 років. Вона оглядає будинок і одразу здогадується, чому за нього пропонуються такі смішні гроші.

Продовження ретро-циклу про Софію Нрієвську. Повітове місто на межі ХІХ та ХХ століть продовжує варитися у власному соку: місцевий бомонд тижнями обговорює нові капелюшки, скандали в книжковому клубі та свіжі плітки. Аж поки цю міщанську ідилію не прорізає низка моторошних інцидентів, зокрема загадкове зникнення хатньої робітниці. Там, де жандармерія ліниво розводить руками або поспішає списати смерті на випадковість, дружина відставного поліціянта знову акуратно відставляє порцелянову чашку і береться за власне, цілком неформальне слідство.

Отже, «І стало світло...». Це третя частина пригод нашого хірурга Якова Ровнера. І тут Юрій Даценко знову кардинально змінює атмосферу розслідування. Надворі 1912 рік. З моменту тієї чортівні в Кам'янці, що в другій частині, минуло цілих 12 років. Ровнер став старшим, досвідченішим, і ми знову повертаємося в рідні місця - Проскурів, Меджибіж, Летичів.

Август Демшар, до речі, словенський автор і його «Церква» - це такий собі ковток дуже густого, в'язкого сільського нуару. Видавництво «Богдан» відносно недавно переклало цю історію, і це реально вартісна річ, якщо ви любите детективи про закриті спільноти, де кожен сусід має свою темну таємницю. Тут ми не побачимо ні неонних вогнів мегаполісів, ні хитромудрих хакерів. Усе набагато приземленіше і від того ... страшніше...