Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у квітні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
"Спрагле полум'я"
Після шведської чорнухи та застінків НКВС це читво відчувається як ковток міцного, терпкого вина десь на затишній, але дуже дивній терасі. Якщо ви думаєте, що «Спрагле полум’я» - це типовий любовний роман про зітхання при свічках, то ви сильно промахнулися. Це густий, атмосферний детектив із присмаком сімейної саги, де за кожним ідеальним фасадом ховається купа бруду.
#
"Дівчинка-ворона"
Ось тут обережно: якщо ви думаєте, що читали жорсткі скандинавські трилери, то після «Дівчинки-ворони» вони вам здадуться дитячими казками на ніч. Ерік Аксл Сунд (це насправді двоє шведів, які пишуть як один колективний психопат) видали таку концентрацію чорноти, що її хочеться змити з себе з милом відразу після прочитання.
#
«Морська угода»
Ця історія - це не просто чергова папка з архіву Вотсона. Це репортаж про те, як один тонкий аркуш паперу може важити більше, ніж життя сотень людей, і як легко державна машина може переїхати людину, якщо та раптом опиниться не в той час не в тому місці.
#
«Пригода з рейґетськими сквайрами»
Навіть тим, хто звик тримати світ за горло, іноді треба просто впасти на ліжко й вимкнути мозок. Шерлок Голмс - не виняток. Уяви: Лондон з його смогом і вічними злочинами витиснув із нього всі соки. Нервове виснаження, межа зриву, залізна машина дедукції просто почала іскрити. Вотсон, як справжній кореш, бере його під пахву і везе в Суррей, у тихий Рейґет, щоб той подихав свіжим повітрям і подивився на корів, а не на зашморги.
#
Адвокат диявола, процесуальні пастки та тіні минулого
Наразі на розгляді паперовий нуар Василя Добрянського «У вас на мене нічого нема». Це не та книга, яку читають, щоб повірити в справедливість. Це текст для тих, хто хоче побачити, як ця справедливість пережовується жорнами процедурних лазівок.
Правда в цьому місті не лежить на поверхні — її завжди доводиться викопувати з-під туману, страху і чужих мовчань.
«Джон Вуд» , Дарʼї Новицької намагається поєднати детектив із психологічною драмою, і найкраще працює саме там де ці дві лінії перетинаються.
#
Антиквар у розшуку, кішка Клео та незграбна поліція
Центральний персонаж тут - Юган Крістіан Гуман. Він не втомлений життям оперуповноважений і не геніальний приватний сищик із темним минулим. Він стокгольмський антиквар. Людина, яка найбільше у світі цінує спокій, колекційні вина, хорошу кухню та бесіди зі своєю сіамською кішкою Клео. Але його естетична бульбашка лускає, коли стається вбивство, безпосередньо пов'язане з екзотичними мексиканськими артефактами. Найгірше те, що через збіг обставин саме Гуман стає для поліції підозрюваним номер один.
Головне не правда, а хто перший її сформулює
Книга яка намагається поєднати шпигунську інтригу з інтелектуальною грою в сенси, але працює передусім як стилізована історія про систему і ролі, які вона навʼязує людині. Події 1982 року тут не просто декорація, це простір нестабільності, де офіційна реальність уже тріщить, але ще не розпалася, і саме в цій тріщини виникає головна напруга тексту.
«…ви знаєте, як люди люблять помічати зло в інших, щоб не бути самотніми грішниками».
Події у книзі відбуваються після травматичних подій у житті Пʼєра Ньємана детектива , який повертається до роботи , попри фізичну і психологічну зламаність. Разом із напарницею Іванною він вирушає до Чорнолісся, де розслідує жорстоке вбивство представника аристократичної родини. Злочин швидко виходить за межі локальної справи і відкриває доступ до значно темніших, майже прадавніх страхів.
Благородний холостяк
Ще одна справа Шерлока Холмса, де головними фігурантами є особи знатного походження, тому й назва така - «Благородний холостяк». Йдеться про британського лорда Роберта Сент-Саймона, дружина якого, американка з Сан-Франциско, безслідно зникла після вінчання під час святкування весілля (бенкету) в родинному особняку. Здається, дивно. Якби дівчина зникла до вінчання, тоді логічно, всяке може бути. Але щоб вінчатися, тобто офіційно зафіксувати шлюб, радіти цій події і потім ні з того ні з сього зникнути, - як таке пояснити?