Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у березні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Ігри з долями
Коротше, бро, якщо ти думав, що історія про дівчинку, яка перевдягається пацаном і йде воювати, - це тупо діснеївська «Мулан» із пісеньками і кумедним дракончиком, то Шеллі Паркер-Чан у книзі «Та, що стала сонцем» бере цей шаблон і просто розносить його в друзки. Це максимально даркове, жорстке і амбітне історичне фентезі чи радше альтернативна історія про Китай 14 століття, де всі виживають як можуть.
#
Всі діти - трішки ельфи
Коротше, бро, якщо ти, прочитавши назву, подумав, що зараз ми залітаємо в епічне фентезі з махачами на луках чи магічними лісами, то тупо розслабся. Наталка Малетич у «Щоденнику Ельфа» робить геніальний фінт: це фентезі на мінімалках, максимально трушний, реалістичний розвал кабіни про наших сучасних українських підлітків. Авторка закидає ідею, що всі діти народжуються ельфами з прозорими крилами, але коли починається жорстка школа життя, ці крила треба якось зберегти і навчитися літати серед уроків, контрольних, перших крашів і токсичних конфліктів із дорослими.
#
Розкол душі та метафора депресії
Якщо перша книга була тривожною, але все ж пригодницькою історією з точки зору дитини, то «Таємна спільнота» - це жорсткий, безкомпромісний стрибок у доросле життя. Філіп Пулман остаточно знімає маркування «дитячого фентезі» і створює глибокий психологічний та політичний трилер. Лірі Белакві тут уже двадцять років, і головний конфлікт розгортається не з зовнішніми монстрами, а всередині неї самої.
#
Майбутнє в особі маленької Ліри
«Чарівна дикунка» - це приквел до легендарних «Темних матерій», і Пулман тут робить те, що вміє найкраще: бере дитячу пригоду і вшиває в неї такий жорсткий політичний та філософський підтекст, що мороз іде поза шкірою. Це історія про те, як світ поступово занурюється в темряву диктатури, а рятувати надію доводиться найзвичайнішим людям.
#
Тиранія державного масштабу
фінал цієї трилогії - «Гриф» або ж «Стерв'ятник» - це просто епічний катарсис, до якого Бекс Хоґан вела нас із найпершої сторінки. Якщо перша книга була про втечу від локального тирана (батька), друга - про спроби знайти себе і зібрати команду, то третя виводить конфлікт на рівень абсолютної, тотальної війни за виживання всіх Дванадцяти островів.
#
ПТСР і ментальні шрами
Якщо в першій книзі головним завданням Маріанни було просто вижити і вирватися з лап батька-тирана, то в «Отруті» Бекс Хоґан безжально показує класичну і дуже болючу проблему: що робити далі, коли ти нарешті здобув свободу, але виявилося, що це лише початок справжнього пекла?
Орки
Девʼята книга про чарівну Країну Оз. До речі, Френк Баум вважав її найкращою та найулюбленішою. І дійсно сюжет цієї історії є доволі добрим та оригінальним, а в центрі оповіді - романтична лінія кохання принцеси Глорії і помічника садівника Пона. У восьмій частині письменник також включав любовну лінію, однак радше як епізодичну, а тут вона є своєрідним лейтмотивом. І вкотре автор дивує тим, що називає книги геть неправильно. Як на мене, головним героєм тому є зовсім не Страшило, хоч його і було відправлено доброю чарівницею Гліндою на допомогу капітану Біллу та Тротті з Ґудзиком.
#
Кавахави серед нас
Коротше, бро, якщо ти думав, що наше підліткове фентезі - це виключно про козаків із шароварами та сільських відьом, то Віталій Перетятько у своїй повісті «Герман-вуж» тупо ламає матрицю і видає такий лютий сюрреалістичний екшен, що просто відвал башки. Це максимально неординарний двіж, який читається на одному диханні.
#
Коли твій батько гадюка
Ця книжка бере типову піратську романтику і безжально розбиває її об скелі жорстокої реальності. Це дуже темне, криваве морське фентезі, де головний монстр - не якесь міфічне чудовисько, а власний батько героїні.
Тік-Ток чи все-таки Косматий?
Восьма книга пригод наших знайомих і нових героїв Країною Оз. І знову більше запитань, ніж відповідей. По-перше, назва. Якщо ви думаєте, що книга про механічну людину на імʼя Тік-Ток, то помиляєтеся. По-моєму, більше про цього мідного хлопця було написано в перших томах. А от восьма частина якраз про Косматого, який шукає свого викраденого брата-красеня у королівстві гномів. Чому ж тоді Френк Баум дав назву тому саме таку? Не знаю. Можливо, він настільки захопився лінією з Косматим, що забув, про що пише.