Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у березні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Сімейка, але не Адамсів
Ну і твір! Спершу мені здалося, що я читаю продовження «Кульбабового вина» - стиль і логіка оповіді схожі: тільки тут не про літо, а про осінь. Однак атмосфера - душевна, родинна. Потім мені здалося, що я читаю «Мовчазний дім» Орхана Памука: тут теж історія сімʼї, де головною є бабуся. Місцями мені нагадувало Джоан Гарріс з її «Ожиновим вином» чи тетралогією про Віану Роше, десь знайомі нотки з Кадзуо Ішіґуро. Одним словом, фентезі, з натяком на родину Адамсів, Дракулу та Бенджаміна Баттона.
#
Чародійки у експедиції
Батька юної чародійки Елени несправедливо звинуватили у злочині до якого він навіть не був причетний і на тривалий час перетворили у тритона а самій дівчині заборонили відвідувати уроки у власній школі. Відтак Елені доводиться терпіти сварки між бабусею і мамою в також дивних брата і сестру але не все так погано. З Еленою завжди поруч її подруга Міранда. Вона щиро співчуває їй, завжди підтримує і ділиться шкільними новинами. Одного разу бабуся сповіститила сім'ю про те, що чародійське міністерство шукає сім'ю, яка згодна поїхати в експедицію у світ звичайних людей.
#
Справа життя - помста
Коротше, бро, якщо ти шукав щось максимально жорстке, цинічне і драйвове, то Джо Аберкромбі з романом «Найкраще подавати холодною» - це тупо «Убити Білла» у всесвіті темного фентезі. Тут немає ельфів, які співають пісеньки, тут є тільки кров, зрада і дуже багато заліза.
#
Іди в армію або виходь заміж
Раткоскі малює Валоріанську імперію як класичну мілітаристську машину, що розчавила більш витончену, культурно розвинену державу Геррані. Переможці живуть у будинках переможених, носять їхній одяг, насолоджуються їхньою музикою, але самих творців цієї культури перетворили на худобу, на робочу силу без жодних прав. Це блискуча, дуже реалістична ілюстрація того, як будь-яка імперія асимілює чуже багатство, стираючи ідентичність цілого народу. Це чиста історія та політика, віртуозно загорнута у фентезійну обгортку.
#
Концентрат системного зла
«Серед золи вуглина» Саби Тахір - це той випадок, коли історія б'є по нервах без жодної анестезії. І тут одразу треба віддати належне Стефану Стойкову: його ілюстрації для українського видання від Nebo BookLab - це не просто красивий додаток, а повноцінний візуальний співавтор. Вони ідеально фіксують оцю тягучу, безпросвітну атмосферу, де кожен ковток повітря дається з боєм.
#
Фентезі абсурду
Коротше, бро, якщо ти думав, що всі попередні фентезійні двіжі - це був відвал башки, то Борис Віан у своєму «Серцедері» просто бере твій мозок, викручує його, як мокру ганчірку, і змушує дивитися на найлютіший сюр, який тільки можна уявити. Це класика французького абсурдизму, яка читається так, ніби ти зловив жорсткий галюциногенний тріп, але при цьому кожна деталь б'є прямо в больові точки нашого суспільства.
#
Той, хто збирає врожай
«Нічний садівник» Джонатана Окс’є, де візуал Мартіна Томера працює як окремий, повноцінний співавтор атмосфери - це зовсім не чергова дитяча страшилка на ніч. Це густа, мов чорна патока, вікторіанська готика. Вона пахне мокрим листом, трухлявою деревиною та холодним потом. Окс’є прокручує тут блискучий трюк: бере заяложений троп про будинок із привидами і ліпить з нього розкішний, хворобливий трилер про природу людської жадоби.
#
Від ненависті до кохання через соціальну прірву
Я вже писав про серію книг даної авторки, але тут це вже зовсім інший левел: масштабне високе фентезі, альтернативна Європа, щось типу міксу Франції та Іспанії часів Відродження, розкішна естетика і стільки болючого емоційного скла, що воно буквально хрустить на зубах.
Є країна Фрагорія, і там панує максимально жорстока класова нерівність. Знать і могутні маги чаротворці живуть у розкоші, інтригують і кайфують, а прості люди для них - просто сміття, яке ще й масово викошує люта магічна хвороба чарота.
У центрі цього замісу опиняються двоє абсолютно різних персонажів: