Рецензії та відгуки на книгу

Каченя - забіяка

Чи задумувались ви коли - небудь чи можуть забіяки та грубіяни колись стати хорошими людьми, які уміють цінувати дружбу? Звісно, що можуть, однак щоб це сталося ви не повинні тиснути на них чи ненавидіти. Просто добре до них ставтеся і доброта у їхньому серці розквітне сама собою...

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано Катя Пуздерко Пн, 02/23/2026 - 10:45

#

З огляду на те, що твір є програмним і ми його проходили на уроках української літератури, я мусила його прочитати. Твір я не оцінила, хоча визнаю, що він має сенс. Сім'я дітей повинна жити окремо від батьків - це те, про що я пересвідчилася на власному досвіді. Але все ж таки, твір мені не сподобався. Забагато сварок, бійок та конфліктів. Кайдашиха суне всюди носа і хоче бути господинею над невістками, яких хотіла мати за наймичок. Конфлікт з грушею теж не допоміг. Повна катавасія. Як я вже зазначила, твір мені не сподобався.

Середня: 4.5 (2 оцінок)

Опубліковано Natalia Sh. Пн, 02/23/2026 - 10:02

#

Відгук про книгу: Богдан-Ігор Антонич. Зелена Євангелія Автор, який зміг поєднати у своїх рядках природу та космос, «тут і тепер» та вічне. Знаходить і вкладає у вірші гармонію, все у нього поєднане одне з одним. Дуже самобутній і незрівняним поет з особистим стилем, манерою, унікальним світосприйняттям. Прожив так мало – всього 27 років, але його поезія нетлінна. Зазвичай мудрість приходить з життєвим досвідом, з роками, так рано молодого чоловіка цікавлять зовсім інші речі, але це не той випадок.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Пн, 02/23/2026 - 09:34

#

Мініатюри

На спомини буваєм щедрі.
А от на радощі - скупі.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано Сергій Іщенко Пн, 02/23/2026 - 09:21

#

Наталія Чуб створила напрочуд світлу казочку, яка не сварить малечу, а ніжно бере за руку. Маленьке Каченя на пташиному подвір'ї раптом починає всіх щипати й ображати. Але авторка показує нам не «лихого хулігана», а просто розгубленого малюка, який ще не навчився правильно пропонувати дружбу. Замість нудних дорослих нотацій Каченя просто стикається з реальністю: коли ти кусаєшся, з тобою ніхто не хоче гратися. І саме ця дитяча самотність допомагає герою зрозуміти одну просту істину.

Нема оцінок

Опубліковано Сергій Іщенко Пн, 02/23/2026 - 09:06

#

«Михайло Драй-Хмара» (Митці на прицілі): Зіткнення кришталевої поезії та кривавого терору

Сергій Гальченко у серії «Митці на прицілі» не просто публікує архіви НКВС. Він робить геніальний композиційний хід: ставить поруч протоколи допитів і вибрані вірші самого Драй-Хмари. І саме цей стик двох абсолютно різних світів б'є по нервах найсильніше. Це судово-медична експертиза сталінського терору, де головним свідком виступає саме текст.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Пн, 02/23/2026 - 09:03

#

Калинова сопілка

Цього разу Марія Павленко порадувала читачів збіркою віршів і прози для малечі. Чудова книжечка, яка буде цікавою навіть дорослим. Якщо брати вірші, то вони різнопланові: і про Україну, і про іграшки, і про тваринок, є цілий блок колискових. Написано поезію зі стилем, але просто і зрозуміло - без діалектизмів та мовних покручів, тож і завчити напамʼять такі віршики не стане проблемою. Цікавинкою збірочки є дитячі анекдоти, або їх можна назвати гуморесками на основі дитячих творів чи відповідей дітей на питання батьків-учителів. Окремим блоком йдуть загадки.

Середня: 4.4 (8 оцінок)

Опубліковано Сучасний кент Пн, 02/23/2026 - 00:52

#

Рецензія 24.0. Світ, де трава зеленіша, а коні - крилаті

Довженко не просто пише, він займається відеомонтажем і я думаю ви всі прошарені в цьому. І цей твір - не виключення. Пам’ятаєш момент, як він описує город? Там соняшники - це «тихі чемні вартові», а гарбузи - «пузаті гості». Це не просто опис, це CGI-ефекти того часу. Весь текст - це один суцільний POV, де світ здається величезним, яскравим і трохи магічним.

Середня: 4.4 (23 оцінок)

Опубліковано Сучасний кент Пн, 02/23/2026 - 00:37

#

Ця книга - це літературний блокбастер категорії Б, де авторка замісила тісто з мексиканського серіалу та трешового горору. Головна проблема - штучність драми. Тут немає півтонів: або свята любов до гробу як у Руслана і Марусі, або сусідська заздрість рівня «спалю твою хату». Українське село тут - це якесь гетто дегенератів, де всі живуть виключно інстинктами й ненавистю. Дашвар безбожно аб’юзить читача, кидаючи в обличчя шок-контент: натяки на інцест, вбивства, тваринну жорстокість.

Нема оцінок

Опубліковано Сергій Іщенко Нд, 02/22/2026 - 23:59

#

"Росте Антонич, і росте трава"

Антонич не писав спеціально для дітей. Але його лемківський, язичницький пантеїзм, де сонце має обличчя, дерева розмовляють, а світ є єдиним живим організмом - це і є природний стан дитячої психіки. Дитина мислить анімістично, для неї стілець, об який вона вдарилася «поганий» і живий. Антонич легалізує це магічне мислення. У світі пластику та цифрового відчуження ця поезія працює як потужна екологічна вакцина, яка вчить дитину відчувати своє коріння і єдність із природою на рівні підсвідомості.