Зруйнована гавань

Похмурий, дещо депресивний роман - детектив. Ніби всі карти розкриті, авторка уже показала і проказала через героїв усі можливі варіанти, які прийшли мені у голову, а все ж я не відгадала що й до чого... 
Що особисто я пам'ятаю про економічну кризу 2008 року. Я працювала на державній службі і вперше невчасно виплатили зарплату. Звісно, у порівнянні із сьогоденням і через прожиті роки економічна криза 2008 року виглядає як дитячі забавки. В Ірландії, наприклад, як я дізналася , прочитавши цей детектив, -  багато людей тоді втратили роботу, нової роботи не було, як наслідок не змогли виплачувати кредити, устатковане життя руйнується - люди впадають у відчай. І не всі змогли пережити це випробування. Тож історичний факт у книзі присутній, - люблю таке. 
Не все у книзі було логічно, і не все реалістично, на мою думку, - та нехай, мене розважило. 
Книга написана 16 років тому, і коли описувалося як Пат сидів і спілкувався на онлайн форумах, я пригадала що теж свого часу спілкувалася на форумах. Пам'ятаю як був 2012 рік і велася дискусія про кінець світу по календарі Майя, чи обговорювали політику. 
Ще детектив вчить, що не можна довіряти красивій картинці. Те, як люди повірили красивій картинці у брошурці, а потім за це тяжко розплачувалися, викликало у мене посмішку, не те щоб я зловтішалася, але якось комічно описано, правда.
Ще мені сподобався Річчі, шкода, що з ним все так склалося. Але це мої особисті суб'єктивні  переживання: може хтось прочитає і скаже: так тому Річчі і треба.
Детектив сподобався, освіжив мої життєві спогади, п'ять з п'яти. Можливо дещо застаріло, коли доходило до комп'ютерних технологій, але пройшло ж після написання 16 років, як не як.

Перше знайомство з Таною Френч, читатиму її ще , але треба робити між її книгами перерву. Бо від Зруйнованої гавані на душі було якесь ніби засмучення, через що захотілося прочитати щось життєствердніше.