Хоч знаю, що лушпиння слів закриє ядра, вкладаю тихість уст - в строфи коробку. ПРО СТРОФУ

Крізь гамір дня незмінне «завжди», Заснеш, заснеш без зір, поете, життя на звуки розмінявши, мов золото в дрібні монети. ЛІТНІЙ ВЕЧІР

Жаркий, духотний день, зомлівши, мов стовп, упав на груди ночі. Що ти згубив, не знайдеш більше, і час надію розхлюпоче. КОЛО ЗМІН

От вона - усталеність думки про особистість. Хтось колись вас скаже щось негативне про людину і ви, зустрівшись з нею, не звертаєте увагу на її плюси. Тому що ви вже запрограмовані кимось на негатив. Особливо актуальна запрограмованість на страх - перед керівництвом, викладачем, вчителем.