"Отак і сталося, що я в шість років зрікся блискучої малярської кар'єри. Зазнавши про валу з малюнками №1 і №2, я геть зневірився в собі. Дорослі такі нетямовиті, а діти просто не в змозі розжовувати їм усе". Глава І (переклад з франц. А. Перепаді)

Марші - аж ніяка не трясовина. Марші - це сповнене світла місце, де з вод, що линуть просто до небес, буяють трави. Неспішні потоки несуть із собою до моря золотавий диск сонця, а довгоногі птахи здіймаються під хмари з небаченою грацією - так ніби вони створені для чогось величнішого, ніж політ, і там, у блакитній широчині, їх зустрічають пісні сотень легкокрилих гусей.

На розстанях долі Високо над Олевськом неслися поодинокі хмари, непорочно білі на дивовижно синьому небі, видавалося, вони вельми ретельно випрані й відбілені на досвіткових росах; свіжий вітер ніс хмари стрімко – зовсім так, думав Боровець, як стрімко несеться сьогодні життя. Він тішився велелюддям, що зібралося вшанувати вояків Української повстанської армії «Поліська Січ» в день прийняття присяги.

Теперь он стал таким, каким зарекался быть. Джеймс больше не поддерживал их семью, только платил за Люка. Прямота и открытость, которые шли от упрямой веры Дэвида в себя, покрылись слоем его новой самоуверенности. Гарриет понимала, что, если бы ей довелось встретиться с Дэвидом сейчас, он показался бы ей жестким. Но жестким он не был. Твердость, которую Гарриет в нем чувствовала, была не чем иным, как стойкостью. Он умел добиваться и терпеть. И они по-прежнему были похожи.