«Гаррі Поттер і філософський камінь» у великому ілюстрованому виданні — це справжнє свято для шанувальників серії. Окрім знайомої історії про юного чарівника, цей випуск пропонує новий досвід занурення в світ магії завдяки чудовим ілюстраціям Джима Кея. Яскраві, деталізовані малюнки допомагають інакше поглянути на добре відомі сцени та персонажів, відчувши атмосферу Хогвартса, яка оживає на кожній сторінці.

Було дуже цікаво дізнатись про деякі научні терміни, про які я вперше чула і деякі дивували. Це було справді досить цікаво читати, хоча в деяких моментах, зовсім трошки підбішувала Олівія, але все ж таки це не відміняє того факту, що вона дуже розумна та здатна жінка. Адам взагалі чудо. Мрія, а не чоловік. Тільки жінка могла описати так чоловіка, що потім плачеш, що він книжковий персонаж, а не в реалі. Звичайно в нього свої приколи, але йомайо, він чудовий і особливо його ставлення до Олівії...
Я не вмію писати відгуки, тому вийшла якась маячня.

У кожному жанрі є свій автор з розряду «ну це класика». У пригодницькій фантастиці це однозначно Гаррі Гаррісон, відомий своїми книжками про харизматичних героїв-авантюристів, що раз у раз опиняються у вирі подій і винаходять дотепні шляхи виходу з різноманітних складних ситуацій. Ця книжка є приквелом до однієї з двох найвідоміших серій Гаррісона, серії «Сталевий Щур» і демонструє початок злочинного шляху Джима Ді’Гріза.

Пригоди Корморана Страйка та його гарнюні секретарки, Робін, продовжуються. Детективна агенція ледве зводить кінці з кінцями, заробітки невеликі, клієнтів небагато, але це не заважає Страйку взятись за справу, що його зацікавила (звісно задарма) – до нього звернулась дружина зниклого письменника Оуена Квайна, дуже дивна жіночка. Та й чоловік у неї такий же – всі навколо його тихо ненавиділи. Тому коло підозрюваних доволі широке.