Рецензії та відгуки на книгу

Якщо ми цього місяця заговорили про історичні глибини, то «Орда» Романа Іваничука - це зовсім інший рівень занурення. Хоча я б зазначила, що в українській літературі зовсім небагато книг, які показують перемогу єдності. Зазвичай ми опиняємося на згарищі. Ось так і тут, бо перед нами важка, але неймовірно сильна розмова про те, що залишається, коли твій світ фізично знищено.

Скажу відверто і чесно «Лагідна війна» виявилась не тією книгою, яку можна прочитати для галочки чи для знайомства з історією першої світової війни. Вона поглинає дуже тихо, без гучної драми ..з перших сторінок, а потім розбиває серце так, що не можливо відійти… ще довго буду під враженням і з героями в голові і все прокручувати події, для емпатичних людей книга буде чіпкою. І саме тому я довго відкладала цю книгу, але цей місяць надихнув все ж осилити. Читати про війну зараз боляче вдвічі. Найбільше мене зачепило те, як Джулія Беррі показує людей не ідеальними героями, а живими.

Коли я вперше побачила цю обкладинку і прочитала, що книга про якихось веслярів і нацистів, перша думка була: «Ну все, це буде читатися як нудний історичний підручник». Я взагалі не фанатка спорту, а тут академічне веслування... Серйозно? Кому це може бути цікаво? Але мене так затягнуло, що я читала її замість того, щоб зависати в телефоні ввечері.

Ще одна випадкова річ в моїй біліотечці, яка залишилась мені від бабусі і саме тому була прочитана, у пам'ять про... «Залісся» Осипа Маковея - це тонка, похмура й неймовірно влучна гравюра. Це та сама «золота середина» між соціальним репортажем і глибоким психологічним етюдом.
Тут ми зазираємо за завісу звичайного галицького села кінця XIX століття. Маковей малює Залісся як такий собі закритий мікрокосмос, де під спокійною поверхнею вирують справжні пристрасті, дріб’язковість і боротьба за вплив.