
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Книга, про яку не дуже хочеться згадувати. І перечитувати її я не буду ніколи. Бо для жінки найголовнішим є материнство, а якщо воно під загрозою, то більшої кари для неї немає. Головна героїня мріє мати дітей. І хоч із чоловіком стосунки вже не ті, немає блиску і гармонії між ними, їй-таки вдалося зачати дитину. І що в результаті? Через халатність чоловік отримує значну дозу опромінення, заражає дружину і дитину. Сімʼя перетворюється на ізгоїв. Паралельно у памʼяті виринає 2020 рік, коли я і вся моя родина захворіли на ковід. Легкого ступеня.
У 1990-ті роки на екранах зʼявився художній фільм «Серця трьох», в якому головні ролі грали популярні актори, однак фільм став прохідним і не мав значної популярності. Час був такий, коли люди думали, як вижити, а не поринути в казку. Однак мені кіно сподобалося, і я залюбки прочитала «Серця трьох», що стояли на полиці. Прочитала книгу десь у років 20. Вважаю, що запізно. Це пригодницька література для підлітків, адже є доволі багато пригод і курйозних ситуацій. Навіть наявність любовного трикутника ніяк не змусить мене рекомендувати книгу старшому поколінню.
Свого часу, у 1990-ті роки, ця монографія стала нібито вибухом у науці. Деякі літературознавці негативно сприйняли написане Соломією Павличко, зокрема її акцентування на сексуальності та пошуках гомосексуального звʼязку між Лесею Українкою та Ольгою Кобилянською. Цей невеликий підрозділ книги став настільки скандальним, що нам, студентам-філологам, про це казали на парах і змушували конспектувати. Тому для мене Соломія Павличко, як постать, ще з тих часів знецінилася, хоча дослідниця вона, безумовно, талановита.
Непоганий том серії «Україна крізь віки», однак міг бути ще кращим. Узагалі сучасним історикам дуже складно писати про післявоєнну Україну. Я, наприклад, не можу назвати жодного підручника, де б події 1940-1980-х років було описано обʼєктивно, стисло і неупереджено. Однією з проблем є відсутність обʼєктивних джерел. Наскільки чесними є звіти та взагалі офіційна документація? Наскільки щирими у своїх спогадах були партійні діячі? Ба більше, про «розкручених» шістдесятників і дисидентів за часів незалежності зʼявилося лише декілька книг.
Користувалася цим підручником, коли викладала історію в коледжі. З позитивного: висока якість друку, гарні світлини, виділено структурні елементи тексту чітко, написано без води, непогане методичне забезпечення. З недоліків: надмірне акцентування на зображенні. Цим, на жаль, «страждають» сучасні підручники, особливо коли їх набивають QR-кодами. В 11 класі, як на мене, не слід аж так багато картинок вміщувати. Діти повинні читати і створювати образи. Тому можна було б зробити більше звʼязок між подіями і розділами, наповнити більшим змістом саму оповідь.
Свого часу поява серії «Україна крізь віки» стала епохальною подією. Мати всі томи цієї серії - обовʼязок кожного історика. В мене вдома є всі книги. Кожен том було доручено написати спеціалістові свого періоду, тож Станіслав Кульчицький писав про міжвоєнний період: післявоєнну відбудову, голод 1921-1923 років, українізацію, індустріалізацію, колективізацію, голодомор 1932-1933 років тощо. У томі надзвичайно багато фактів, цифр, використано найбільш авторитетних авторів. Жодних зауважень до авторських висновків нема.
Надзвичайно заполітизований і нудний роман, що вийшов у світ у 1983 році. Написаний від імені гетьмана Богдана Хмельницького, який 1648 року очолив Національно-визвольну війну проти польського гноблення, а у 1654 році на Переяславській раді присягнув на вірність московському цареві. У часи Російської імперії та Радянського Союзу постать гетьмана стали розглядати лише в одному ключі: нібито він мріяв про союз України і Росії, воззʼєднання двох братських народів, тому і в романі Павла Загребельного прослідковуємо саме таку лінію. Інакше б ніхто «Я, Богдан» не надрукував.
Перший історичний роман Павла Загребельного. Прикметно, що написано його 1968 року, тоді ж було створено «Собор» Олеся Гончара, що є символічним, адже обидві книги про архітектурні памʼятки. У «Диві» є три хронологічні лінії: часи Київської Русі, друга світова війна і сучасність. Найбільш важливим є сюжет про майстра Сивоока, що брав участь у спорудженні Софійського собору; його стосунки із Ярославом Мудрим. Доволі багато уваги приділено життєвому шляху майстра, його поневірянням світом, перебуванні в Болгарії і Константинополі.
Роман «Євпраксія» розповідає про трагічний життєвий шлях Київської княгині Євпраксії Всеволодівни. Це була сестра Володимира Мономаха й онучка Ярослава Мудрого. У 12 років її видали заміж за німецького маркграфа Генріха. Після його смерті вона одружується з імператором Священної Римської імперії Генріхом Четвертим. Однак останній морально знущався з дружини, змушував її брати участь в оргіях та мати стосунки з іншими чоловіками. Жінка не витримала такого приниження і втекла до папи римського, а пізніше повернулася на Русь.
Найгірша книжка Ішігуро з тих, які я читала. На даний момент я прочитала все, що пропонує «Видавництво Старого Лева». По-перше, дуже товста книга. Як дві звичайних. Тобто Ішігуро вдався до експериментів із обсягом. По-друге, написано в сюрреалістично-магічнореалістичній манері. Я не розуміла, про що я читаю, навіщо я це читаю, насамкінець, навіщо це все написано і що, власне, хотів сказати автор. Не було ще такого (до появи цього роману), щоб я змушувала себе читати твори сера Кадзуо чи щоб вони в мене не залишали якогось після смаку. А тут постійно змушуєш себе читати, страждаєш.



