Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
(1 оцінок)
Спершу прочитала цю книгу, коли розпочався коронавірус. Потім переглянула кінофільм кінця 1980-х років. Під час страшної епідемії подібні книги читаються особливо, хоча я ненавиджу антиутопії і взагалі фантастичні і фентезійні твори. Читалася книга дуже важко. Спершу я не розуміла нічого. Потім стало доходити, що це суспільство майбутнього, де набирають звичайних жінок на роль служниць, і ці жінки мають народити військовим нащадків. Одразу запитання: чого ж ці військові одружені із неплідними жінками?
Нема оцінок
Огляд біографії і творчого шляху Кіану Рівза - це дійсно подарунок для тих, хто є фанатом знаменитого голлівудського актора. Особисто я переглянула майже всі кінофільми з Рівзом. Якщо коротко про книгу, то три речі мені не сподобалися. Перша - нема Інтервʼю з актором, тобто взято загальну інформацію з офіційних джерел, тому важко сказати, чи вона є достовірною. По-друге, Кіану зображено аж надто ідеально: в його оточенні всі вживали наркотики, а він - ні. От не повірю я в це! Тим більш, що йдеться про фільми початку 1990-х, коли припала молодість канадсько-американського актора. І третє.
Нема оцінок
Написана у типовій манері для Модіано книга про минуле і про післявоєнну Францію, про памʼять і місце звичайної людини в історії. Знову ж таки з елементами детективу. Літній письменник Жан Дараган, живе собі самотою і нікого не цікавить. Аж раптом телефонний дзвінок - невідомий знайшов записник і хоче його повернути письменникові. Той нібито не проти. Однак під час зустрічі в невідомого є питання щодо однієї людини, яка записана в блокноті і про яку Дараган раніше щось знав. Але тепер - не памʼятає.
(1 оцінок)
Доволі мінорна повість лауреата Нобелівської премії з Франції. За стилем схожа на інші, видані в Україні, повісті (романи): «Цирк іде», «Нічна трава». Додам, що це реально маленька книжечка, яку можна проковтнути за один вечір. Знову ж таки замальовка на тему Парижа 1960-х років, з безліччю кафе, де збираються студенти, вуличками, свіжим подихом Сени та круасанами.
(1 оцінок)
І знову Париж. І знову етюди. І назва книги про цирк, про який і близько немає жодного натяку. І знову поліцейський відділок і кримінальна справа. Є хлопець Жан. Йому 18 років. Хто він, де його батьки, чому він тут? Є Жизель, їй 21 рік. Вона одружена. Але чомусь є вказівка на те, що вона повія. Як ці двоє опинилися у поліції і що це за справа? Незрозуміло. Однак між ними опісля виникає симпатія, і вони мріють про поїздку в Рим. Це - елементи сюжету цієї повісті. Все інше - атмосфера французької столиці, яка навіть є не тлом, а своєрідним головним героєм.
Нема оцінок
Убивства. Спершу здається, що цей твір - детектив. Однак це не так. У тонкій манері Патрік Модіано переноситься у Париж 1960-х років і відтворює його атмосферу - з вуличками, кафе, запахом кави і круасанів, дощем і темрявою.,. Це більше схоже на етюд у стилі імпресіонізму початку двадцятого століття, щось від Коцюбинського та його «Інтермецо». Є хлопець і дівчина, які познайомилися в компанії. Дівчина старша від хлопця. Дівчина винна у злочині. Але хіба це так важливо, коли навколо картина нічного Парижа та відчуття щастя? Трохи схоже на Орхана Памука, який оспівує Стамбул.
Нема оцінок
Ця книга Орхана Памука написана у сюрреалістичній манері і геть не схожа ні на «Музей невинності», ні на «Тихий дім». Таке враження, що турецький письменник вирішив експериментувати не лише зі стилем, але й з ідеєю. Головний герой твору - звичайний студент на імʼя Осман. Як і багатьом його ровесникам, йому подобається дівчина, а ця дівчина постійно читає якусь книгу. От хлопець і вирішив, що слід і йому придбати таку саме, щоб бути ближчим до Джанан. Сів читати книгу - і життя його змінилося. Тепер він чомусь вирішив подорожувати, змінювати один автобус на інший і щось шукати.
Нема оцінок
Обожнюю деякі твори Орхана Памука і вважаю їх шедеврами: «Музей невинності», «Моє імʼя - Червоний», навіть «Рудоволоса жінка» можна віднести до цього переліку. Але його твори типу «Нове життя», «Сніг» та «Біла фортеця» я не розумію і не відчуваю. «Білу фортецю» читати нібито легко (на відміну од «Снігу»), нібито сюжет історичний: сімнадцяте сторіччя, турки завойовують Європу й беруть у полон чоловіка з Венеції. Однак незрозуміло, що хотів сказати автор, коли показував зовнішню схожість венеційського бранця із турецьким ученим-хазяїном.
(1 оцінок)
Чудовий роман Гі де Мопассана про чоловіка-альфонса, який завдяки своїй привабливій зовнішності та харизмі через ліжко досягає успіху і підкорює Париж. Для мене це є ніби продовженням образів, створених у першій половині 19 століття Бальзаком на прикладі, зокрема, Ежена Растіньяка. Молодий провінціал, без копійки в гаманці, в даному випадку - Жорж Дюруа - прекрасно розуміє, що стати успішним і багатим можна, якщо заводити інтимні стосунки з одруженими і впливовими жінками.
Нема оцінок
Назвати цю книгу скандальною буде замало. У Російській імперії її називали «порнографічним романом». Звісно, в ті часи під порнографією розуміли незначне оголення тіла, яке зараз навіть не назвеш еротикою. Про Арцибашева, автора роману, писали негативні відгуки, обвинувачуючи його в організації «ліг вільного кохання» та сексуальній революції. У принципі це був час після революції 1905-1907 років, коли молодь вважала, що програла бій самодержавству, її охопила духовна криза, що проявилася в захопленні еротикою та епідемії самогубств. Піти з життя стало модним, звабити дівчину - нормальним.