Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у березні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Земля
Ця повість Ольги Кобилянської кардинальним чином відрізняється від її емансипаційних творів - «Людина» і «Царівна». Лише за стилем і манерою письма можна вгадати авторку. Я б навіть сказала, що «Земля» є найкращим твором Ольги Юліанівни, оскільки подає цілий комплекс проблем - земля у житті людей, зокрема українців, братовбивство, гріх і спокута, нерівний шлюб, праця і неробство тощо. В основі твору - реальна подія, що мала місце наприкінці 19 століття, та й головні герої мають реальних прототипів. Якщо заглибитися більшою мірою, то постає Каїн та Авель, щоправда в боротьбі за землю.
В музеях світу
Унікальна подорож найвідомішими музеями світу, яку пропонує Олена Степанова. Безумовно, що найбільша цінність книги саме в ілюстраціях. А вони дійсно якісні. Таке відчуття, що ти сам перебуваєш у Луврі чи Британському музеєві, насолоджуєшся мистецтвом епохи Відродження, ось на тебе дивиться «Джоконда», а ось діячі бароко дивують химерністю форм. Я активно використовувала цю книгу на заняттях із «Музеєзнавства». Студенти мали змогу доторкнутися до великого, розгледіти картини, що стали культовими. Авторка розповідає історію музеїв та доповнює текст ілюстраціями.
Сенс буття
Сто (а може, й менше) сторінок тексту. Трохи більше, ніж у «Маленькому принці», бо немає картинок. Не сага на тисячі сторінок, не новела на десять. А просто книга про людину, яка мала сенс буття. І без моря та боротьби не могла жити. Вперше прочитала у школі, як, напевно, і більшість з нас. Тоді книга поставила переді мною проблему життя і смерті та цінності нашого фізичного існування. Рибалка міг загинути. Чи вартою була боротьба, коли на кону власне життя? І тоді, 25 років тому, я обрала б життя. Зараз книга набуває екзистенційних тонів.
Втеча з поїзду смерті
Дещо незвичний для української літератури твір. Принаймні в 11 класі, коли ми вивчали Івана Багряного, мені так здалося. Ми звикли, що наша класична література про селян та соціально-економічні проблеми, про побут і відносини невісток і свекрух. А тут пригодницький роман, ще і головний герой чимось нагадує Джеймса Бонда чи то Рембо. Надто ідеальний і надто сміливий, надто чесний і надто правильний. Чи є такі хлопці в реальному житті? Григорій Многогрішний утікає з поїзду смерті, що везе його до ГУЛАГу. Блукає тайгою, знайомиться з українською родиною Сірків та закохується в Наталку.
Класика жанру
А для мене, знову ж таки виходячи з власного досвіду, ця повість стала дуже близькою й дуже зрозумілою. З роками. Кайдашиха - типова свекруха, для якої ненавидіти невістку - сенс існування. Якою б невістка не була - дівчиною з перцем, як Мотря, чи тихою і набожною, як Мелашка, вона все одно її ненавидить. Їй нічого не подобається і ніхто не подобається. Жити з такою жінкою зможе лише каблук, як влучно було підмічено рецензентом Сергієм. Та навіть життям це не назвеш, виживання скоріше. Не дивно, що Кайдаш ударився в релігію та алкоголь. А найбільше мене дивує не це.
І сонце сходить
Цій книзі у жовтні виповниться сто років. Вона про людей, які знають, що таке війна, - Перша світова. Це втрачене покоління. Термін, що стосується найперше Гемінгвея. Читала «Фієсту» в університеті, в середині 2000-х, та не могла зрозуміти багатьох речей. Чому головні герої постійно випивають, чому Брет не може бути з Джейком, чому люди, що мають гроші, такі нещасні? Та власне життя і події в Україні зараз показали, що Гемінгвей пише про кожного з нас. Нас теж можна назвати «втраченим поколінням», ми теж маємо досвід війни і ми теж, трохи пізніше, не знатимемо, як загоїти рани.
Гриць і цигани
Своєрідна інтерпретація Кобилянською відомої народної пісні «В неділю рано зілля копала» про Гриця, який кохав двох дівчат, не знав, з ким одружитися, а коли обрав, то друга дівчина викопала зілля та отруїла хлопця. В Кобилянської ж Гриць має циганське (чи як зараз модно казати - ромське) походження. Його нагуляла дружина ромського отамана Мавра. Тож дитину вирішено було віддати українській парі, а сама Мавра залишилася в селі. Минає час, Гриць стає гарним хлопцем, йому до вподоби дві дівчини - чорнява і горда Тетяна, яка дружить із Маврою, та білява Настя.
Царівна
Якщо порівнювати дві повісті Ольги Кобилянської - «Людина» і «Царівна», я б обрала другу, але лише з мистецького боку. По суті, піднято проблему емансипації жінки, права на здобуття жінками вищої освіти, на гідну оплату праці. Події розгортаються наприкінці 19 століття на Буковині. Це був час перебування у складі Австро-Угорщини. Подібні лінії ми бачимо і в популярному романі «Маленькі жінки» про Америку, де Джо бореться за право бути письменницею. Наталка, вона ж Царівна, теж мріє про літературну діяльність.
Людина
Доволі цікава повість, написана із діалектизмами та під певним впливом німецької мови. На відміну від письменників з Галичини (Іван Франко, Василь Стефаник, Михайло Павлик) Кобилянська читається легше. Тематика повісті відповідає ідеологічній позиції авторки, яку недаремно називали феміністкою. У вуста головної героїні Олени Ляуфлер Кобилянська по суті вкладає свої думки: жінка - це Людина, а не придаток до чоловіка; вона має право на вищу освіту, гідну оплату праці, шлюб з кохання. Такий собі соціалізм та фемінізм.
25 оповідань
На жаль, я не є експертом у сучасній українській літературі, тому читаю періодично поезію чи невеликі твори, але з десятка книжок вітчизняних авторів у домашній бібліотечці не наберу. Хоча й вважаю нашу прозу дуже колоритною, зокрема малу прозу. У представленій книзі 25 оповідань відповідно 25-и сучасних прозаїків. До перегляду книги я чула лише про «Дівчаток» Оксани Забужко, але читати не захотіла, бо подібні ідеї не дуже мною розуміються і вітаються. Тож я обрала твори з більш-менш нейтральними назвами.