Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Нема оцінок
Книга, з якої вийшов би чудовий трилер у стилі Голлівуду. Сповнена набору штампів про Північну Корею - країну, про яку ми знаємо мало, а те, що знаємо, нам в основному розповідають люди із Заходу, які теж там не були, але яким шпигуни донесли достовірну інформацію. Власне, через це я книгу сприйняла як белетристику і не більше, хоча, безумовно, частина описаного теоретично може мати місце в Північній Кореї. Головний герой працює радистом на судні. Однак голос американки змушує його розпочати боротьбу за нове життя й піти проти влади. Бійки, шпигуноманія, життя під прикриттям та багато іншого.
Нема оцінок
Я умовно поділяю книги на три групи: чоловічі, жіночі, нейтральні. Наприклад, твори Джейн Остін чи Колін Гувер для мене є жіночими: я не знаю, як чоловіки можуть читати це «мило». А ось твір «Симпатик» для мене є суто чоловічим. Шпигун, подвійний агент, наполовину француз, наполовину - вʼєтнамець. Навчається в Америці, поділяє комуністичні погляди. Ну чим це не бойовик? Опис вибухів - а я ненавиджу кровопролиття! Хай це й Пулітцерівська премія, нібито приклад високого рівня професіоналізму. Але у Донни Тартт теж Пулітцерівська премія, однак її твори є суперечливими.
Нема оцінок
Цікава книга про втручання політики у спорт, причому найактивніше - у 20 столітті. Можемо сприймати це позитивно, можемо реагувати на це негативно. Особисто я ці сфери життя прагну розрізняти, хоча політики все одно продовжують втягувати спорт у конфронтацію. Згадати хоча б бойкоти Олімпійських ігор 1980 і 1984 років під час «холодної війни». Хто думає про долі спортсменів, які в цей час на піку фізичних сил? Про це теж написано у книзі.
Особисто я активно використала розділ цієї книги, де йдеться про зародження футболу у Російській імперії (кінець 19 - початок 20 ст.).
(11 оцінок)
А мені ця книга геть не сподобалася. Не через те, що я не люблю, коли політика влазить у літературу. Просто Ліна Костенко є поетесою, а не прозаїком. Це не рівень мого улюбленого Олеся Гончара чи Павла Загребельного. Рівень аматорський. Тому читала я цю книгу без особливого захвату. Слід віддати належне пані Ліні за спробу проявити себе прозаїком, за її політичну свідомість, за її віру у світле майбутнє України, що мало настати після Помаранчевої революції, за її патріотизм. У творі показано життя звичайного чоловіка - маленької людини, яка сприймає світ, виходячи із реалій.
Нема оцінок
Невеличкого формату книжечка, яку я брала з собою у подорож за кордон. Брала в надії, що прочитаю швидко і з задоволенням про Гімалаї та Антарктиду. Тим більш, що автор є відомим: у нульові Валентин Щербачов був одним з найкрутіших спортивних журналістів, без його коментаря не обходилася жодна спортивна подія в Україні. Однак у мене є більше питань саме до видавництва. Невже не можна було знайти коректора! Як можна було не вичитати текст? Як я зрозуміла, книгу видано в авторській редакції, де коми танцюють там, де їм хочеться, інколи відсутні пробіли між словами.
Нема оцінок
Ця книга викликала в мене подвійні враження. З одного боку, як жінка, я дуже рада, що в акторки театру Стасі Клюфас такий класний чоловік, який зробив їй пропозицію руки і серця, оплатив подорож Азією та, напевно, профінансував видання цієї книги. Ледь не на кожній сторінці авторка згадує про свого коханого - це навіть частіше, ніж Артемій Сурін пише про свою Марусю у своїй книзі про навколосвітню подорож. З іншого боку, видно, що авторка є людиною творчою й емоційною, вона подає величезні абзаци оповіді про своє сприйняття побаченого, порівнює себе із вільною пташкою.
Нема оцінок
Книга, яка є набагато сильнішою від більш розкрученої зараз розповіді Євгена Лакінського про Канаду. Скромно оформлена, але дуже жива й емоційно написана. Видно, що автор не шкодує, що поїхав жити у Квебек, хоча йому довелося пройти чимало випробувань, аби вижити в холодній і далекій канадській провінції. Книга написана із любовʼю і на основі власних вражень і власного досвіду, що є надзвичайно цінним.
Я трохи знаю про Квебек. Там проживає одна моя знайома, якій довелося у 1990-ті виїхати з України заради лікування дочки. Її історії про Квебек дуже схожі із оповіддю пана Євгена.
(1 оцінок)
Напевне, перша книга Джоан Гарріс, де немає натяку на їжу та кулінарію, хіба що часто згадується нектар, однак він ніяк не збуджує апетит. Якщо взяти мої очікування від книги і результат, то книга відверто розчарувала. Що за казку я читаю? Навіть «Шоколад» виглядав більш реалістичним! Мало того, що я прочитала казку, я не зрозуміла, для чого її було написано. Так, кохання перемогло. Том 90 відсотків книги вірить, що кохає Ванессу, а потім різко прозріває і усвідомлює, що весь час кохав Чарісу. Як таке може бути? І до чого вся ця війна між метеликами? До чого тут Павук зі свиткою?
Нема оцінок
Талановито написана книга, я б навіть сказала, що нагадує Льва Толстого за манерою подачі інформації. Однак читати її непросто через великі за обсягом абзаци з описами та міркуваннями автора.
Єврейська родина, що завдяки невтомній праці стає лідером з виготовлення рукавичок. Вродливий нащадок Швед Левов, його дружина модельної зовнішності, яка змушена жити в тіні чоловіка, та улюблена дочка, яка кидає виклик суспільству і батькам, обираючи не просто шлях комунізму, а тероризму, й усвідомлено скоює злочин.
Нема оцінок
Збірка, присвячена ролі жінок у світі. Окремий розділ - про Соломію Павличко, дочку відомого поета Дмитра Павличка, літературознавицю, засновницю видавництва «Основи». Найбільш цікавим для мене був епізод про політичне представництво жінок. Я замислилася тоді: чи це добре, чи погано, що політика в Україні маскулінна.
А про пані Павличко читати - одне задоволення. Я прочитала дві книги покійної Соломії Дмитрівни, тому з повагою ставлюся до її спадщини, хоча і не дуже поділяю її думки про сексуальні орієнтації українських письменників минулих часів.