Цитати зібрані користувачем

You are here

Цитати зібрані користувачем

Зображення користувача marusya84.
Активність 5459
Рецензії/Відгуки 180/341   Цитати
176
  Хочу прочитати 
325
 Прочитані книги 
626

Нагороди

1 місце - липень 20251 місце - серпень 20252 місце - вересень 20252 місце - жовтень 2025



0
Нема оцінок
Полемісти двадцятих програли чергову битву, але не остаточну війну. І нам тепер доводиться рівно через сто років договорювати те, що не дали сказати тоді. Боротися з культурним епігонізмом. Вибирати між Європою й Росією. Будувати таки ж Україну, а не Малоросію. Європейський вибір України, вибір, коли згадати метафоричні персоніфікації у памфлетах, між Іваном Калитою й доктором Фаустом, доводиться знову й знову обстоювати.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Мало хто із жінок у змозі по-справжньому захопити серце чоловіка; ще менше тих, кому вдається його підкорити
вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок
У цьому місті Мауріціо Ґуччі перебував у тіні. Всі знали його імʼя, але мало хто знав його самого… Цей синьоокий хлопець із білявим волоссям мав усе, що тільки можна уявити - крім жінки, яка би його кохала та завжди була поруч.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Хіба це не справжня розкіш - мати можливість ходити на роботу пішки?
вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок
Для меня существовал мир скалолазания, который я разделял со своим братом и несколькими товарищами, и обывательский мир. Я не хотел делить это со школой, девушкой или еще кем-нибудь.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Зайва поміч - це перешкода розвитку дитини.
вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок
Ніколи не допомагайте дитині виконати те завдання, яке, на її думку, вона може виконати самостійно.
вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок
Хоч як парадоксально, але в СРСР, попри патетичну риторику про прагнення до великих звершень, понад усе цінувалась сірість і посередність. Амбітність і яскравість багатьох дратували.
вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок
Я підійшов ближче. Пацани грали у фуибол черепом, простреленим ззаду, у тімʼя. Я потягнувся за тим черепом. Мені здалось, що він дитячий, бо зовсім ще малий. Діти грали у футбол дитячим черепом, набитим сіном. На воротах лежали теж черепи - більші. Вимиті з землі, відшліфовані часом. Ми огледілись - все навколо було всіяне черепами… Мов у вірші про поле битви. Але тут яка була битва? Кого з ким? Влади - з власним народом?
вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Він знову перебіг поглядом до крихітної фігурки. До нього вперше прийшла думка про те, що це його син, його рідний син, частина його життя. Раптом його поглинула приголомшлива любов до цього тендітного кавалочка, що самотужки вів свою битву в тій теплій коробочці. На нього наринуло абсурдне бажання закричати крізь скло: «Ти не один, сину. Я прийшов допомогти». Йому хотілось підбігти до інкубатора і сказати: «Ось мої руки; уся сила в них твоя. Ось мої легені - візьми їх, щоб я дихав за тебе. Тільки не здавайся, сину, не здавайся!
вподобати
1 користувач вподобав.