
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Цитати зібрані користувачем
Полемісти двадцятих програли чергову битву, але не остаточну війну. І нам тепер доводиться рівно через сто років договорювати те, що не дали сказати тоді. Боротися з культурним епігонізмом. Вибирати між Європою й Росією. Будувати таки ж Україну, а не Малоросію. Європейський вибір України, вибір, коли згадати метафоричні персоніфікації у памфлетах, між Іваном Калитою й доктором Фаустом, доводиться знову й знову обстоювати.
Я підійшов ближче. Пацани грали у фуибол черепом, простреленим ззаду, у тімʼя. Я потягнувся за тим черепом. Мені здалось, що він дитячий, бо зовсім ще малий. Діти грали у футбол дитячим черепом, набитим сіном. На воротах лежали теж черепи - більші. Вимиті з землі, відшліфовані часом. Ми огледілись - все навколо було всіяне черепами… Мов у вірші про поле битви. Але тут яка була битва? Кого з ким? Влади - з власним народом?
Він знову перебіг поглядом до крихітної фігурки. До нього вперше прийшла думка про те, що це його син, його рідний син, частина його життя. Раптом його поглинула приголомшлива любов до цього тендітного кавалочка, що самотужки вів свою битву в тій теплій коробочці. На нього наринуло абсурдне бажання закричати крізь скло: «Ти не один, сину. Я прийшов допомогти». Йому хотілось підбігти до інкубатора і сказати: «Ось мої руки; уся сила в них твоя. Ось мої легені - візьми їх, щоб я дихав за тебе. Тільки не здавайся, сину, не здавайся!



