You are here
Лідія
Про себе
Читаю зараз
Мої улюблені автори
Мої улюблені твори
Доки кава не охолоне
Чудовий твір японського письменника. Напевно, цей роман був приречений на успіх, оскільки і назва, і прізвище містить дещо спільне а саме, "каву". Але якби автор помилився із назвою, не знаю, чим би усе закінчилося. Можливо, невдачею, як це сталося, наприклад, із жінкою у білій сукні. Не знаєте таку? Ну, звісно. Адже ви ще не читали роман.
Не зволікайте і не відкладайте на потім. Роман читається на одному диханні. Ні, точніше, вип видається єдиним ковтком. А потім ще довго у повітрі лишається аромат кави та гіркота від справжніх кавових зерен.
Я, Побєда і Берлін
Я була непідготовленим читачем. Однак цей, дебютний твір Кузьми Скрябіна, швидко мене підготував до стилю та мови музиканта. Твір автобіографічний. Його перевага в тому, що автор не боїться бути чесним із читачем. Він описує події складних 1990-х років так, як і потрібно описувати минувщину: від першої особи, не обираючи лише те, що варто висвітлювати, і не ховаючи те, про що краще промовчати. Персонажі твору живі (навіть іноді занадто живі, так детально описує автор емоційні та фізичні стани своїх друзів), події відбуваються непередбачувано та нечувано.
Місто, в якому не ходять гроші
Твір дуже неоднозначний. Спочатку сюжет обіцяв цікавий розвиток, і перші сторінки були дуже оригінальними. Було враження, що це буде легка, весела та ненав'язлива оповідь. Однак в певний момент стало зрозуміло, що із жанром я помилилася, причому помилилася серйозно. Легка оповідь перетворилася на справжню антиутопію із жорстокістю, несправедливістю, вбивствами, насиллям, страшною та повільною смертю, пошуками вихода з ситуації та місця, з якого цього виходу просто немає. І, нарешті... Але ні, усі карти розкривати не буду. Автор заслуговує на те, щоб ви прочитали його творіння.