Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у січні 2026 року
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
(1 оцінок)
Ця книга взагалі не схожа на жодну з попердніх книг авторки. Вона повільна, похмура, трагічна і явно не для всіх. Тому перед тим як починати цю книгу, ознайомтесь з доступним фрагментом і прийміть рішення чи ви готові до такого. Я в принципі зрозуміла, що десь так воно і буде, але напевно гнітюча атмосфера мене добила.
Весь роман про життя чоловіка на імїя Вільям Беллман, який починається з розповіді про його дитинство. А саме ключовою подією було таке, як граючись з іншими хлопцями він збиває з рогатки грака. І хоч він вірив що не поцілить і цього не станеться все ж пташка гине.
(1 оцінок)
Вже я так розумію це не перша книга української авторки, хоч при прочитанні здавалось що ніби перша. Спочатку обкладинка сподобалась, але коли до неї пригдітись і розуміти що вона створена за допомогою ШІ- стає трохи сумно. Хоча сумніше більше не обкладинка,а те що вона ховає. Теми в книзі підняті дуже сильні насправді. Основна з них це родинні звʼязки, відносини між матірʼю та дочками, спілкування між трьома сестрами, материнство, шлях розуміння себе. Але вони не були відкрити повністю і глибоко. Хоч часом думки лунали дуже слушні і з ними неможливо було не погодитись.
Нема оцінок
Книга складається з 13 новел. Вони всі не поєднані між собою сюжетно. Олівія Кіттеридж - центральний персонаж, який виринає в кожній новелі. Десь вона важливий персонаж, наприклад, там, де розповідається про її сім'ю, про сина, який ніяк не може вирватися з-під її опіки, а десь згадується лише побіжно: зайшла з чоловіком в ресторан повечеряти і привіталася з піаністкою, а та заграла улюблені пісні її і Генрі. Хоча книга і називається "Олівія Кіттеридж", все ж тут розказується про життя в невеликому містечку. І хоч це глушина, провінція, та все ж тут панують великі пристрасті.
(2 оцінок)
Маємо дивну сімейку: тато - комп'ютерний геній, що працює в майкрософт, дивакуватий як і багато комп'ютерників. Може він і помічає, що вони живуть в будинку, який ще 20 років тому слід було відремонтувати (а тепер так взагалі на голову тече, підлога згнила, а за шторами - пагони ожини), але ніяк цього не показує. Ходить на роботу, обідає з дружиною, проводить час з дочкою. Мама - дивакувата відлюдниця, талановита архітекторка, яка отримала психологічну травму, пов'язану з роботою і тепер просто живе, дивно проводячи час.
(1 оцінок)
Правда про справу Гаррі Квеберта
Насправді, саме з цієї книги в мене почалось знайомство з Діккером. Тому відгук буде досить обʼємним, бо історія дуже наповнена і запамятовуюча.
(1 оцінок)
Оповідь ведеться від письменника Маркуса Гольдмана (про нього згадується в першій книзі Діккера - Правда про справу Гаррі Квеберта), який згадує про своїх близьких людей - кузенів Гілеля і Вуді і їхніх батьків дядька Сола і тітку Аніту, і роки, проведені з ними. З ними всіма сталася якась драма, про яку ми, звісно, дізнаємося аж в самому кінці, а до того автор неспішно розказує історію життя свого і своєї родини. Як його дідусь і бабуся заснували фірму, про їхніх синів Сола і Ната.
(2 оцінок)
Я би сказала, що це не детектив, а скоріше велика газетна стаття. Через це місцями дуже складно і нудно читати, проза суха і просто чекаєш коли вже там щось станеться. Так, автор проробив титанічну роботу. Він відтворив події, що передували відкриттю Чиказької виставки, перелопатив купу книжок, газет, журналів, мемуарів, документів і спогадів, і описав роботу Бьорнема, Олмстеда і їхніх працівників дуже ретельно. Але читати це все ж таки не цікаво . Хто кому що сказав, яку заяву зробив, з ким зустрівся, яке зробив розпорядження.
(1 оцінок)
З перших же сторінок ми бачимо дивного хлопця Алекса, якого запросили бути перекладачем у... Джонатана Сафрана Фоєра, який їде в Україну шукати своє минуле. І їде не будь-куди, а в містечко біля Луцька, біля Колок (це звідки моя мама родом). Як шкода, що немає вже моєї бабусі і я не можу розпитати в неї, що вона знала і пам'ятала про цей Трохимбрід. Автор трохи вільно жонглює відстанями і назвами - від Луцька до Ковеля не можна доїхати за 20 хв, та ще й цими дорогами, міста Сокирці немає, а є Сокиричі, Луцьк не біля Львова, а трохи далі.
(1 оцінок)
Ми бачимо дві сім'ї. У одної є чоловік-полісмен, дивовижно вродлива дружина і двоє дівчаток. У іншої чоловік, ласий до інших, замотана чотирма дітьми дружина, і власне четверо дітей. Ласий тато запав на вродливу маму, і оп, з двох сімей стала одна. Діти живуть з матерями, що очевидно, а літа проводять всі разом у новій об'єднаній родині. Тато в основному зливається і поменше часу проводить вдома, мамі дуже тяжко тягти шістьох дітей. В одне з літ найстарший з дітей помер від набряку квінке через укус бджоли.
(1 оцінок)
На маленькому самотньому острові в Шотландії живуть Френк і його батько. У Френка є брат Ерік, який на момент дій, що описуються в книжці, утік із божевільні і зараз десь переховується. Та власне і Френк не зовсім нормальний. Він цілком безпосередньо і чесно розказує про те, як він убив двох своїх братів і сестру. Він зробив це тому що вважає себе обділеним через трагедію, що сталася в його дитинстві. Його покусав їхній собака, але як саме він його скалічив, ми дізнаємося ближче до кінця. Тож через убивства Френк намагається відновити справедливість.