Одна з найкращих частин серії, що підіймає багато цікавих питань. "Гаррі Поттер і в'язень Азкабану" - третя частина історії про хлопчика, який вижив. Історія про стосунки Сіріуса Блека та Гаррі Поттера викликає в мене багато справжніх, щирих емоцій (тим паче, знаючи, що станеться в п'ятій частині). Напочатку історії все виглядало, як і в перших двох частинах. Мені здавалося, що я знову читатиму щось типове, дитяче. Але не все так просто. Авторка починає демонструвати дуже цікаві літературні прийоми. Особливо це стосується спроб створити із магічної казки більш серйозний детектив.

Коли мені було одинадцять-дванадцять років, то я познайомився зі всесвітом Гаррі Поттера. Першу частину я вже оглянув. І виявилось, що ностальгія то є страшна штукенція. На хвилі гарних спогадів, першій частині багато-чого пробачалось. А от з другою частиною вже все інакше. До "Таємної кімнати" я ставлюсь набагато прохолодніше. Так, в дитинстві я більше любив цю частину, але зараз вона суттєво програє іншим частинам саги. Але я не хочу розповідати про певні незрозумілі фрагменти історії (наприклад, відсутність причин Геґріду відправляти трійку головних героїв до Арагока).

Персону Любомира Гузар я для себе відкрила після неодноразового прочитання цієї книги. 

Авторка видання Катерина Щоткіна в досить зрозумілій формі подає своєрідний літопис життя Кардинала, Глави УГКЦ починаючи з дитинства у міжвоєнному Львові.

Книга сповнена емоційності та реалізму, що дає розуміння того, які переконання мав Любомир у житті.

Дуже багато я почерпнула і про демократію та лібералізм та яким має бути здорове суспільство.