Рецензії та відгуки на книгу

Дійсно, для малечі можуть бути незрозумілими слова з цієї казки, адже є діалектизмами, що вживаються у Західній Україні, зокрема леґінь - то молодий хлопець. Та й імʼя чоловіка - Ольдеквіт - геть не звучить по-нашому. На жаль, я не вивчала походження цієї казки, але, напевно, то казка з Косівщини, бо на початку історії згадується цей край. Загалом казка мені нагадала братів Грімм та західну традицію, зокрема Ольдеквіт жив у замку. Треба подумати, в яких відомих українських казках згадується замок. Звідкись зʼявляється у замку бабуся, яка дає поради Василинці. Хто є ця бабуся? Чарівниця?

Це історія про кота, якого кікнули з сервера, бо він вже не тягнув мишей і був повним нулем по скілах. Але замість того, щоб впасти в депресію, він потрапив у руки геніальної піар-менеджерки - Лисички.

Це доволі магічна книжечка невідомого автора. Це псевдо одного з українських науковців, кандидата наук з держуправління, що за фахом є хіміком та вже пенсійного віку. Але хто він - не знаю. Однак перед нами дійсно мислитель, що у формі віршів у прозі а ла байок доносить думки про сутність існування. Головна думка розмислів - протистояння Весни і Осені. Це нібито дві протилежності, які ніяк не можуть поєднатися. Весна - час любові та цвітіння, Осінь - синонім самотності. В останньому розділі автор міркує, що таке щастя.

Головний герой тут не просто хлопчик. Це оголений нерв. Він іде до школи лісом, і для нього це не прогулянка, а священнодійство. Він не просто бачить сосну, він відчуває її холод, він жаліє дятла, він домовляється з льодом. Це абсолютна, майже болісна емпатія. Тютюнник майстерно показує: для «нормальних» людей світ - це ресурс: дрова, дичина, дорога. Для Олеся світ - це жива істота, якій може боліти. Він «дивак» не тому, що дивний, а тому, що занадто живий.