You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Василь Бобинський "Гість із ночі"
На свій сором зізнаюся, що мало знаю про представників "розстріляного відродження". Й мало творів жертв червоного терору читалися мною...
Нині, коли українці продовжують виборювати свою свободу, коли від російських куль і ракет гине українська інтелігенція, - мусимо знати й читати більше творів цих постатей.
Нашим сучасникам мало, що скаже ім'я Василя Бобинського. Та ще років сто тому його називали "найталановитішим після
І. Франка галицьким поетом". Зараз мало хто знає про нього навіть на його малій Батьківщині.
Арчибальд Дж. Кронін "Зорі дивляться вниз"
Чи знаєте Ви яка ціна кам'яного вугілля?
За кожен мільйон тонн видобутого вугілля доводиться платити життями двох шахтарів.
Книга про непросте життя шахтарів та їх сімей, що живуть у невеличкому англійському шахтарському містечку в 20-х роках минулого століття.
Каторжна праця, порушення техніки безпеки, постійна загроза обвалів, затоплення, небезпека вибуху метану, затримки із витратами зарплати, страйки шахтарів...
Девід Ґренн "Вбивці квіткової повні"
Кожна корінна нація північноамериканського континенту має свою сумну історію колонізації. Коли колоністам не вдавалося знищити ідентичність котрогось індіанського племені, забороняючи вживати їм рідну мову, зберігати власну культуру, їх знищували фізично (на жаль, це знайомо українцям). Котрійсь нації «пощастило» вижити у більшій чисельності, котрусь тотально знищили повністю.
Гнат Хоткевич "Довбуш"
Кажуть, щоби зрозуміти душу гуцула, треба самому вродитися гуцулом.
Своє бачення гуцульського краю, унікального колоритного світу, сповненого дивовижніх міфів та легенд, у всій його красі природи та неповторності звичаїв та говірок, втілив у своєму творі "Довбуш" харків'янин(!) Гнат Хоткевич.
І хоча свою історію Довбуша Гнат Хоткевич подав не за сюжетами найпоширеніших балад, сутність твору залишається одна і та ж.
Драґослав Міхаїлович "Коли цвіли гарбузи"
Як же так сильно можна любити свою Батьківщину, щоб найбільше жадати на її землях війни.
Спершу може здатися, що за такими твердженнями сербський письменник й дисидент Драґослав Михаїлович ідеалізує війну. Та у романі "Коли цвіли гарбузи" автор і не намагався оспівувати оди боротьбі за свободу, ні вищим ідеалам, ані героїзму чи пожертвам. Чогось суто політичного в романі нічого й немає. Все що в центрі уваги - це особиста драма головного героя.
Юзеф Лободовський "Очерети"
"Але Кубань - не росія. Тут вільний край споконвіку"
Землі, де "течуть молоко та мед", де масні чорноземи рясно родять пшеницею, де неймовірні багатства різновидів фруктів - то про Кубань. Це ніби як міфічний образ землі, порівняння з яким можна віднайти хіба що в Біблії. Там споконвіків жили працьовиті, закохані у старі з глибин віків звичаї люди. Вільні козаки.
Озрен Кебо "Сараєво"
"Людина, яка живе в мирний час, має тисячу бажань, людина, яка потерпає в час війни, - тільки одне"
Якби мені довелося читати цю книгу до повномасштабного вторгнення, я б сприйняла її за посил на кшталт застереження "аби лише в цивілізованому світі більше не було війни". Очевидно, що читаючи цю гірку правду я б наївно задалася питанням: де в той час була міжнародна спільнота, яка у 1945р. заприсяглася, що більше ніколи такого не допустить. Де та справедливість?