Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

0
Нема оцінок

Книга про студентство

Не так багато в Україні дослідників студентської субкультури, особливо періоду перебування українських земель у складі Російської імперії. Харківський науковець Іван Посохов здійснив ґрунтовне дослідження з вивчення повсякденного життя студентів Харківського, Київського, Одеського університетів та порівняв його із життям студентів університетів імперії. З книги можна дізнатися про побут і звичаї молоді, умови проживання та харчування, ментальність, ставлення до жіноцтва й корпоративної честі. Створено картину життя молодої людини, що здобувала освіту в університеті. Наголошую на цьому.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Лоран Гунель "День, що навчив мене жити"

"Зрештою, кожен з нас має відгук у світі. І коли ми знаходимо своє покликання, у нас з'являється роль, яку ми маємо грати, яка є корисною людству, живим істотам, всесвіту..." - теза, котра змушує замислитися про співіснування всього живого у природі, але не на рівні біології чи ліпше сказати ботаніки, а на рівні психологічному, філософському. Думка, яка напевно приходить з часом. 

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Маю вдома=) Свого часу не хотів із нею прощатися і залишив. Висвітлення І пол. ХХ ст. мені подобається. Використовував часто і не для навчання, а для підготовки до спеціалізованих конкурсів, турнірів. Чим ближче до незалежності - тим "гірше" або правильніше - менш структуровано і розмито. Однак, наразі не знаю жодного автора, хто б впорався з цим же завданням краще. Фактологія на місці, дати правильні, основні події згадані, приділено увагу "українському питанню" на різних етапах історії.
вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (1 оцінок)
Інколи по-дитячому, інколи - наївно, інколи занадто просто і передбачувоно, часто без пояснень. Але це одне з кращих українських фентезі. Сісти, почитати, відпочити, навіть дорослому (прочитав її, коли мені було за 27). На думку багатьох "з претензією на Гаррі Поттера" яка провалилась. А як на мене це і не була "претензія", це доволі цікавий і своєрідний світ, а гра з часом - вічний і один найулюбленіших образів". Перша частина не найкраща і це, насправді, круто. Темп — ще один плюс. Книжка не розтікається, не буксує на місці.
вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Новели про дітей

З цієї збірки новел мене найбільше вразили дві - «Новина» та «Кленові листки», в яких виразно зображено проблему дитинства, зокрема сирітства (напівсирітства). «Новина» вивчається у школі. Це невеличкий твір на три сторінки про Гриця Летючого, в якого померла дружина, залишилося дві дочки, яких він не в силах прогодувати. Як вихід він вирішує втопити дітей. Одну дочку втопив, інша ж випросилася, проте автор упевнений, що на неї чекає важке життя та злидні. Здається, Стефаник прагне захистити своїх героїв, довести, що саме соціально-економічні обставини загнали Гриця в цю безвихідь.

вподобати
0 користувачів вподобало.
4.47826
Середня: 4.5 (23 оцінок)
Скоріше в недочитані. Хтось радив, хтось не радив, а я не подужав. Поклав цю книжку десь на сторінці сто п'ятдесят. Може, навіть менше - не рахував. Просто в якийсь момент зрозумів, що далі не хочу. От є сцени насильства. Багато. Дуже багато. І я розумію - Дашвар показує жорстоку реальність села, де нема закону, де виживає сильніший. Але в якийсь момент це почало сприйматися як насильство заради насильства. Та найскладніше з мовою твору. Кажуть, що це "автентично", що так справді говорять. Може, й так.
вподобати
2 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (2 оцінок)
Читав "Маленького принца" о третій ночі, коли не спалося, і ця книжка почала розпадатися у руках на якісь фрагменти, що не складалися в цілісність. Може, саме в цьому й фішка. Сент-Екзюпері ніби пише дитячу казку, але водночас постійно підриває цей жанр зсередини. Льотчик у пустелі, який малює барана в коробці — це ж чистий абсурд, театр відсутності. Дитина просить барана, а отримує порожній квадрат з дірками. І це працює. Принц бачить те, чого немає. Ми всі так робимо. Читати це було як дивитися на власну відсутність сенсу через чужу метафору.
вподобати
2 користувачів вподобало.
4.75
Середня: 4.8 (4 оцінок)
Закінчив свого часу "Портрет Доріана Грея" із дивним присмаком у роті. Не можу сказати, що книга погана — вона блискуча. Але чи хочу я її перечитувати? Чи подобається мені? В цілому книга залишає після себе дивне відчуття моральної дезорієнтації. Я не знаю, чи засуджую Доріана, чи заздрю йому. Чи вважаю лорда Генрі циніком-маніпулятором, чи мудрецем. Чи є краса виправданням аморальності, чи навпаки — найнебезпечнішою пасткою. Що мене дійсно дратувало, так це описи. Вайлд може витратити три сторінки на перелік коштовностей та тканин, якими захоплювався Доріан, і це... нудно.
вподобати
1 користувач вподобав.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Надя Мурад "Остання дівчина"

"Я розповідаю свою історію, бо інші вже не можуть"- мабуть одна з найвлучніших цитат, яка характеризує відгук про цю історію. Хоча я, навіть, не можу назвати її просто історією, а радше голосом пережитого. Біллю від якої неможливо зцілитися. 

вподобати
4 користувачів вподобало.
4.75
Середня: 4.8 (4 оцінок)
Портрет Доріана Грея це містична й одночасно дуже моторошна історія про фанатичне марення вічною молодістю. Молодий і неймовірно вродливий Доріан, одержимий власною красою, починає вести розгульний спосіб життя де алкоголь ллється ріками, жінки, життя без жодних заборон. Але одного дня помічає, що всі його дії зі своїм тілом передаються портрету. Врода Доріана залишається без змін, тоді як картина страждає від наслідків де тіло спотворюється, краса марніє і перетворює полотно на старого діда в найгіршому стані.
вподобати
0 користувачів вподобало.