Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
#
Бойня номер п’ять
“Бойня номер п’ять” — це роман, у якому війна не героїчна і навіть не страшна. Вона просто є. Воннеґут дивиться на неї очима людини, яка бачила кінець світу й не знайшла у ньому нічого. Це книжка про безглуздість, написана з такою точністю, що навіть хаос у ній виглядає впорядкованим. Головний герой “випав у часі”. Він живе одночасно в полоні, в сімейному житті, на далекій планеті й у спогадах про Дрезден. Усе це існує паралельно, бо пам’ять, за Воннеґутом, не лінійна, а болісно кругова. Війна ніколи не закінчується — вона просто переходить у стан спокою.
Сніданок чемпіонів
У “Сніданку чемпіонів” Курт Воннеґут перетворює літературу на лабораторію, де експериментує над самою формою письма. Тут немає меж між оповідачем і героєм, між вигадкою й автором, між малюнком і текстом. Усе розпадається. Роман виглядає як комікс, філософський трактат і нервовий зрив одночасно. Воннеґут дозволяє собі все: пояснює слова, вставляє схематичні малюнки, втручається в життя персонажів. Головний герой не підозрює, що його вигадані історії впливають на реальність. “Сніданок чемпіонів” — це анатомія анархії.
Буфонада
“Буфонада” — це роман, який розсипається в руках, як старий сценарій. Уривки, сцени, фрагменти чужих голосів. Курт Воннеґут створює мозаїку з уламків війни, пам’яті, фарсу. Тут усе одночасно трагічне й безглузде. Як цирк, у якому глядачі давно пішли, а клоуни все ще жонглюють. У центрі письменник і шпигун, який служив одразу двом сторонам — Америці й нацистській Німеччині. Він говорить, що був просто актором, “виконував роль”, але Воннеґут не дозволяє нам відділити гру від провини. Стиль Воннеґута в “Буфонаді” — це контрольований безлад. Його фрази короткі, часом уривчасті.
Лотерея та інші оповідання
Світ Ширлі Джексон починається з тиші. Її герої живуть серед знайомих речей — кухонних рушників, листів, вечірніх прогулянок, — але в цій буденності щось постійно хитається, ніби під підлогою дихає інше життя. “Лотерея та інші оповідання” — це книга, у якій звичне поступово розмивається, і з цього розмивання народжується страх. “Лотерея”, центральний текст збірки, не про жорстокість як таку, а про спокій, із яким її приймають. Джексон не пояснює, не підкреслює — вона просто показує село, де традиція стала богом. І саме ця відсутність коментаря б’є найсильніше.
Привиди Дому на пагорбі
Ширлі Джексон будує дім з тріщин людської свідомості. Будинок у Джексон не просто фон, не декорація для страшної оповіді. Він мислить, дихає, злегка змінює форму. Його геометрія — абсурдна, його сходи ведуть не тільки вгору. Усе в ньому живе, але жоден привид не має обличчя. Cтрах тут народжується не зовні, а зсередини. Головна героїня входить у дім уже з тріщиною в собі, і будинок лише продовжує її лінію. Її вразливість перетворюється на приймач — вона чує те, чого інші не помічають, і поступово стає частиною архітектури цього місця.
Студент
Оправдання, яке не може залишити байдужим, - «Студент». За побудовою чимось мені нагадує «Салдатиків» і «Суд». Знову йдеться про село початку 20 століття, про бунти та революційну напругу. Хтось підпалив селянські хати, і народ упевнений, що це зробили студенти, які не так давно тут були. Коли ж на обрії зʼявляється чоловік і називається студентом, ненависть до нього з боку селян зростає, і вони обвинувачують чоловіка у підпалі, хоча той каже, що цього не робив, що він на боці селянства.
#
#
Як не загубити себе в епоху споживацтва
Вам ніколи не доводилося обмірковувати питання : Мати або бути?
Саме про це писав Еріх Фромм, виставляючи присуд сучасному суспільству споживачів: ви приречені. Фромм пропонує читачам зробити вибір між двома способами життя — буттям і загарбницьким володінням.
У ядрі книги лежить протиставлення двох систем цінностей.
Чарівник Земномор’я
Ле Ґуїн творить світ, у якому мова має вагу каменю, а ім’я — це сутність. Її “Чарівник Земномор’я” не схожий на звичні казки про навчання й силу. Це оповідь про те, як знання стає тінню, якщо його не супроводжує усвідомлення. Ґед, юний чарівник, проходить шлях самопізнання. Він переслідує власну темряву — створену ним самим. Ле Ґуїн показує, що найбільше випробування — зустріч із власним “я”, від якого не втечеш жодними закляттями. “Чарівник Земномор’я” — це книга про відповідальність перед власною силою і перед словом. Магія тут не розвага, а мова світу.