Дуже часто наштовхуюсь на досить негативні відгуки з приводу цієї книги. І я думаю, вони лишень через те, що люди взялись за читання цієї історії з хибними очікуваннями про неї. Тут немає динамічного повороту подій чи ще якихось несподіванок за поворотом наступної сторінки. Книгу треба читати для того, щоб повільно насолодитись творчістю Бредбері і його прозою. Запастись тим самим олівцем (як радив би Семків) або ж звичайними стікерами, і читати, перечитувати, неначе занурювати себе в атмомферу неспішної оповіді. Та про що ж вона?

Даний текст містить спойлери по сюжету, хоч в книжці немає чогось динамічного чи інтригуючого. Але, якщо таки плануєте читати книгу - то ця рецензія підійде Вам вже після читання.

Цю книжку ми читали нашим місцевим книжковим клубом. Тому відгук буде навіть більш колективним, зібраним з наших спільних обговорень і думок. До того ж у нас був фітбек від авторки з відповідями на наші питання, які виникли в ході прочитання роману.

Уявіть собі типову історію про тихого та сором'язливого хлопця, який обожнює створювати ляльок? А тепер добавте неймовірну дівчину, популярну в школі, яка ніскільки не соромиться власних хоббі. Це зав'язка цікавою романтичної манґи "Ця порцелянова лялечка закохалась".