You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Володимир Яворівський «Марія з полином наприкінці століття»
Донедавна Чорнобильська трагедія вважалася найбільшою техногенною, екологічною, соціальною катастрофою людства. Разом з тим -найнедбалішою, найнедолугішою помилкою правління СРСР.
Та тепер ствердно можна казати, що це беззаперечно був ще й геноцид. Черговий геноцид українського народу.
Дешевий атомний реактор, збудований похапцем нашвидкоруч поблизу міста-двомільйонника. Експеримент з понаднормового вироблення електроенергії напередодні травневих свят.
Джозеф Хеллер "Пастка на дурнів" ("Пастка-22")
Є у цьому романі такий момент, у якому офіцер ґвалтує покоївку, душить її, а потім як сміття викидає через вікно четвертого поверху. Йому намагаються пояснити жахіття скоєного, а він навіть на повному серйозі цього не розуміє - адже щодня скидає на цивільні будівлі тонни вибухівки, у яких по його ж вині гинуть тисячі таких дівчат. І за це він ще й отримує нагороди. Так у чому ж різниця?
Микола Куліш "Мина Мазайло"
У сьогоднішні, буремні для України часи фраза "без мови немає нації" набула важливішого сенсу, ніж за всі роки незалежності країни.
Ще донедавна багатьма сприймалося, що українська мова - це мова провінціалів. Сільська мова. Мова хатнього вжитку селян.
І здавалося, що в українській народності повинен був відбутися катарсис, якась подія, щоби прийшло усвідомлення, очищення та просвітлення нації. Прийняття незалежності не стало тим піком, ним стала війна.
Ентоні Берджес "Механічний апельсин"
"Коли людина позбавлена вибору, вона перестає бути людиною"
Вона перетворюється в агресивну істоту, втрачає людську подобу, вона вбиває невинних людей, ґвалтує жінок, проводить наругу над старшими людьми, грабує та знищує...
Лише спричинюючи жорстокісь ця істота отримує відчуття задоволення та насолоди.
Вона не переймається чимось духовним, ніякої моральної складової, в неї просто примітивний світ мислення. А геноцид людей у її стрийнятті перетворюється на щось буденне.
Dymphna Cusack "Heatwave in Berlin" (Дімфна Кюсак "Спекотне літо в Берліні")
"Я ніколи не дивилася в ту сторону" - просто цинічна відповідь німки на запитання як їй доводилося виховувати дітей, живучи поряд із крематорієм.
Відчуженим бути легко....Але ж які від цього наслідки?
Спекотного літа 1959-й року доля закидує молоду австралійку в Берлін. Жінка, в країні якої провадяться війни лише із кенгуру, отримує політичне просвітлення. Вона дізнається правду.
Не так правду про звірства війни. Частково вона про них чула.
Джон Герсі "Хіросіма"
Їх називають "хібакуся" - людей, які зазнали впливу ядерного вибуху і вижили. Нібито щасливці, але не зовсім.
Ранок 6 серпня 1945р. Хіросіма. Офіційно війна не завершена. Хтось поспішає на роботу, хтось неквапно заварює собі каву, хтось спостерігає за своїми сонними у ліжку дітьми.
[ Еге ж життя солодке, цінуй кожну його мить, воно таке непередбачуване ]
А хтось в цей момент ставить жирну [атомну] крапку у закінченні війни.
Яскравий спалах. Вибух. Без надто гучних звуків. По мирних людях. І це після побачених звірств, що творилися в Європі під час війни.
Арчибальд Кронін "Ключі Царства"
Щоб отримати ключі від Царства не обов'язково бути католиком, протестантом чи православним, ним може бути навіть не християнин. Не обов'язково дотримуватися будь-яких релігійних обрядів, бити поклони, постити, співати осанну Богу чи молитися на вервицю. Не обов'язково відвідувати щонедільні богослужіння, давати пожертвування на храм.
Адже не так важливо в яку церкву ходиш, і як часто. Не важливо якому Богу молишся. Ти можеш бути навіть атеїстом. Бо найважливіше у житті - бути Людиною.
Максим Дупешко "Історія, варта цілого яблуневого саду"
Отак підсідаєш у міському парку до незнайомого дідуся, пригощаєш його яблуком, а він розказує тобі історію свого життя. Із кожною його оповіддю розумієш, що ця історія варта не просто одного яблука, а цілого яблуневого саду.
І не просто цілого яблуневого саду, а вцілілого "яблуневого саду".
... Бо це історія вцілілого серця від розбитого кохання...
Анастасія Лисивець "Скажи про щасливе життя..."
"Лікарня була заповнена хворими й голодними... Таких, що мерли з голоду було надто багато. На кладовищі не всіх навіть закопували. Собаки тягали то руки, то ноги по кладовищу. Були там і дитячі тіла... Колгоспне начальство нічого не робило, чи може, воно теж уже було не в змозі рятувати дітей, чиї б вони не були. Адже то були діти сільських трудівників, яких сама земля народила хліборобами..."
Джон Ірвінг "Правила будинку сидру"
Життя за правилами? А може краще вже жити без них?
У кожного з нас є свої особисті незагальноприйняті правила, яких ми намагаємося дотримуватися. Ми вважаємо, що так правильно. Правильно для нас. І не завжди вони викликають розуміння в інших. Бо зачасту порушують загальноприйняті правила суспільства.