Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Зелений сніп дерев
Пейзажна лірика Марії Павленко… Ну, просто чудова поезія, здається, про всі пори року і все, що з ними повʼязано. Тут і річка Ірша, і рідне Полісся влітку, і поля, і луги, і ліси. І ондатри, і вечір-дідок. Стільки образів і стільки барв. Хоч і деякі образи є стереотипними. Усе ж до літа поетеса має особливу симпатію, це відчувається. Ось і осінь, яка теж має чимало принад, і жовтаве листя, ось і сніжна зима, і зелена весна. Втім, у деяких поезіях, окрім власне природи, можна знайти мотиви самотності і кохання, філософські етюди.
Вольне кохання, чи безвідповідальність?
Оповідання Івана Нечуя Левицького, одна з останніх робіт автора! Тут що дуже не звично дії відбуваються у місті, автор висміює молодих паній Помпадур). Автор вносить у зміст оповідання суть , що красиві слова і модні ідеї реалізуючись у життя не такі солодкі . Бо почуття це не лише пристрасть і романтика, а й відповідальність за іншу людину.
#
Веселий урбаністичний відрив
Забудьте про сумних лісових звірят і хатинки на курячих ніжках. У цій книжці чистий, концентрований міський сюрреалізм. Це не просто казки, це блискучий архітектурний авангард, від якого і діти, і дорослі реготатимуть вголос. Якщо ви думали, що казки про інфраструктуру - це нудно, тримайтеся міцніше.
#
Там де думати, не просто не варто, то - шкідливо
Прочитав два попередні доволі цікаві відгуки на книгу і вирішив висловити своє "ФЕ" і респект їх авторам))
В общем, книга прикольна. Вона нетипова і я сам, у ті рідкісні моменти. коли творю намагаюсь поєнувати непоєднуване і абсурдне на перший погляд. Тому для мене вона чисто слугує, як підручник для наслідування, бо то нетипово і не схоже ні на шо подібне. Ми не скажемо точно, що хотів сказати автор, та й він сам може не знати. Творчість інколи просто геніальна в своїй абсурдності.
#
Жінка, яка змінила уявлення про одяг
Я не дуже захоплююся відомими модельєрами чи дизайнерами одягу однак якби я хоч раз у житті зустріла Коко Шанель я б апдодувала їй стоячи. Чому?
Тому, що попри дитинство у бідній сім'ї і важку долю Коко Шанель змогла не лише стати дорослою жінкою а й на віки змінити уявлення про одяг. Наприклад вона довела, що чорний одяг можна одягати не лише на похорон а й на роботу чи на прогулянку бо завдяки цьому вбранні люди більше звертатимуть увагу на обличчя людини а не на красу того, що є на ній.
#
Жіночий біль без анестезії та міфів про «берегиню»
У нас століттями було заведено писати про жінку або як про святу матір-страждальницю, або як про демонічну відьму. Оксана Забужко у збірці «Сестро, сестро» бере цей картонний іконостас і просто розносить його на друзки. Це неймовірно тілесна, жива і до крику болюча проза, яка дихає і кровоточить.
Дзвонар
«Дзвонар» - це збірка громадянської та філософської лірики Марії Павленко, в якій авторка осмислює сьогодення, найчастіше - песимістично. Багато поезій присвячено захистові української мови, поетеса пишається своїм українським корінням і закликає шанувати мову. Доволі символічно звучить образ кладовища, де написи на памʼятниках виконано російською. Це особисто ображає пані Павленко, вона вважає, що так людина поховала й свій генетичний код.
#
"Експрес" до пекла 1919 року та ціна комісарського слова
Забудьте про естетику попередніх книг, де злочини розслідувалися в затишних маєтках, а вбивцю шукали серед панів чи міщан. У п'ятій книзі Кокотюха безжально вириває читача з часів гнилої, але стабільної імперії і кидає в абсолютну криваву м'ясорубку 1919 року. Катеринославщина. Влада міняється щотижня. Закону більше не існує, його замінив маузер.
Капосні вірші
А мене чомусь ці вірші не зачепили зовсім, читаються важко, а деякі слова геть не зрозумілі. Наприклад, слово «почеберяли». Я розумію, що автор використовує принцип скоромовки й йому здається веселим чеберяти через черешню. А я не бачу в цьому сенсу. Так само віршик про ліс, який накривався і накрився. Що автор мав на увазі? Муха цеце чомусь знесла яйце і не знає, що з ним робити. Але пропозиції павука і ко звучать для мене дико: зокрема, комар пропонує його зʼїсти! Може, авторові ця пропозиція і видається веселою, але мені - геть зовсім ні. Та й муха не знає, чому вона знесла яйце.
#
Коли карма приходить без запрошення
У нас є суддя Георгій - чувак, який звик, що він «бог» у своєму маленькому місті. Він рішає долі, бере на лапу, почувається королем життя і думає, що система під ним. Але Лис не був би Лисом, якби не влаштував йому повний system failure. Раптом з’являється хтось таємничий, хто починає грати з суддею в «пилу». Це не просто месник, це дзеркало, яке показує Георгію, яке він насправді сміття.