Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Морозенко
Це той твір, який би я, як мати, заборонила б і читати, і викладати у школі. Бо він руйнує психіку дітей і дорослих. Памʼятаю, як читала його у пʼятому чи шостому класі в школі, а потім плакала. Панас Мирний відомий тим, що його твори закінчуються трагічно. Але міг би зробити виняток, та не зробив. «Морозенко» - це історія про бідну родину - матір Катрю та її семирічного сина Пилипка, які не мають їжі в живуть у бідності .Матір зварила останнього буряка, а завтра Новий рік. Пилипко хоче піти до хрещеного щедрувати, але для цього треба пройти ліс, де панує дід Морозенко.
#
Між партквитком та коханням
Ми звикли до Плужника-поета, до його тихих, філософських віршів про «днів моїх коротенький причал», а тут відкриваєш «Недугу» і отримуєш інтелектуальний трилер про те, як ламається «нова радянська людина». Це не роман, це діагноз цілій епосі, поставлений із сарказмом і болем.
#
Земля місце сили
А що змінилося зараз? За пай баби в селі пересвариться вся сім’я. Якщо замислитися, українців віками тримали як кріпаків і рабів, тому й досі живе оце болюче поняття «кусок своєї землі». Дуже правдивий твір!
В сусідів трава зеленіша🌿
Мій відгук на оповідання «Баба Параска та баба Палажка». Так як окремої книги на це оповідання немає бо воно не велике і входить у збірку книги!
Так, зізнаюся, збірку оповідань Івана Нечуя-Левицького,є було важко читати і довго. Так, історії є і веселі, і життєві, але надто багато побутового й народного колориту втомлює. Тому треба читати між сучасним або іншими авторами)
Оповідання «Баба Параска та баба Палажка» дуже життєве. Напевно, у кожному селі були такі бабусі, що воювали між собою (у моєї баби сусідки ну точно як описано 😅).
#
Чому ми ніколи не будемо «одним народом»
Знаєте, чому цю п'єсу в СРСР забороняли найдовше і найжорсткіше? Бо Леся Українка тут не просто показала історію кохання на тлі Руїни. Вона зробила рентгенівський знімок російської імперської душі і тієї прірви, яка назавжди розділяє український і московський світ. Читаєш «Бояриню» сьогодні і мороз по шкірі. Це ж не про XVII століття, це про нас, про нашу вічну травму «сусідства».
Славний син землі
Дійсно українська народна казка, адже місцем розгортання подій є Київ, як я розумію, періоду Русі. Недаремно є в нашій столиці район Кожумʼяки, а народ передає легенди про Змієві вали. У казочці оспівується сильний український чоловік, який не боїться нічого, навіть змія, причому впертий цей Кирило, бо не хотів спершу йти визволяти князівну, доки маленькі діти не попросили. Та й князівну зображено як дівчину гарну та розумну - не кожна могла б дізнатися, хто сильніший од змія, поставивши таке питання самому змієві.
#
Коротка інструкція, як угробити все через принцип
Знаєте, ми звикли до Коцюбинського-імпресіоніста, до його тонких психологічних портретів і барвистих описів природи. А тут - бац! - і проста, як двері, байка про двох рогатих впертюхів. Але читаєш її зараз і думаєш: господи, та це ж ідеальний зріз нашого суспільства, наших срачів у фейсбуці (та і що душею кривити, і тут) і нашої політики.
Сюжет там - на два речення. Є вузька кладка через річку. Є два цапи, які зустрілися посередині. І є одна велика проблема: ніхто не хоче поступитися. Все.
Юлька з пивбару
У першому томі повного зібрання творів Василя Врублевського є повісті та оповідання. Деякі з них я вже рецензувала раніше, тож хочу зупинитися на одному найбільш колоритному - «Юлька з пивбару». Його було написано під час «перебудови», у 1987 році. Головна героїня - прибиральниця у пивбарі, Юлька. Врублевський тонко описує її побут: вона живе сама у неприбраній квартирці, недоглянута, з немитим волоссям, має несвіжі продукти вдома та недоїдки, які вона приносить з роботи. В неї немає стабільного партнера, періодично приходять якісь алкаші (пардон за натуралізм).