Рецензії та відгуки на книгу

Збірку поезій великого Дмитра Павличка розраховано на учнів 11 класу. Втім, це цілий том обсягом майже 500 сторінок досконалої поезії майстра різних років. «Київські сонети», «Білі сонети», рубаї, притчі, «Скіфські балади», «Таємниця твого обличчя», «Наперсток», а ще поеми, пісні («Явір і яворина», «Впали роси на покоси», звичайно ж, «Два кольори»). Здається, немає такої проблеми, яку не охопив би Дмитро Павличко у своїй поезії. Це і захист української мови і боротьба з русифікацією, і оспівування рідного краю - широких ланів, степів, річок.

Українські майстри слова залишили чимало прикладів любовної лірики, яку у видавництві «Фоліо» вдало обʼєднали в книжечку у стилі мікро. Цього разу подібний крок вважаю правильним, бо любовна поезія якраз на сторінку - дві, тож не треба гортати туди-сюди, як це було з віршами раннього Тичини. Укладачі зробили акцент на творах поетів 19 - початку 20 ст. Це Іван Котляревський (уривки з «Наталки Полтавки»), Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко. Мотиви в принципі схожі: дівчина - красуня, з білим личком, ідеальною фігурою, карими очима та довгою косою.

Я от ніколи не задумувалась, чому ж стільки бездітних дідусів і бабусь у казках, поки не почала перечитувати дитині. Все відкривається по-новому і сумно, і шкода стареньких(

Тримати в руках збірку - ніби торкатися оголеного нерва. Не просто література, а документ епохи й водночас найболючіший заповіт батька, якому система не дозволила бути поруч із дитиною. Василь Стус писав із мордовських таборів і заслання на Колимі, розуміючи: можливо, лише так вдасться зберегти зв’язок із малим Дмитром.