Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Борчиня за волю
Творчість Олени Теліги сповнена патріотизму і боротьби. Це так звана «чинна» поезія: боротися треба «до самого чину» за відродження України та її свободу. У поезії «Сучасникам» поетка пише: «Не треба слів! Хай буде тільки діло!» Тут яскраво простежується протиставлення пасивності й активності, спокою та руху, пристосуванства і боротьби, апатії й боротьби. Авторка закликає сховати свій біль й ламати раптовий порив. Для неї головним є союз непоєднуваного: щастя і болю, душі і тіла, вона купає свою душу у холодній зливі.
Патріотична поезія
Кожна поезія Олега Ольжича сповнена патріотизму та віри в незалежність України, в її відродження. Крім того, відчувається, що автором є професіональний історик та археолог, який у кожному епізодові української історії бачить боротьбу за визволення. У вірші «Археологія» читаємо фразу: «Ми знали мідь. Ми завжди воювали», тобто вся історія України - це історія боротьби і воєн.
Анти тоталітарне дитяче оповідання
Олег Ольжич більш відомий як історик, археолог, поет, у віршах якого чимало патріотичних нот та закликів. А от дитяче оповідання «Рудько», на перший погляд, може здатися дивним. Адже перед нами історія звичайного курчати, який живе у дворі, взаємодіє із іншими мешканцями подвірʼя, періодично захищає когось, наприклад бʼється із яструбом та Сивим, періодично перемагає чи, навпаки, програє. В образі цього курчати - півня Олег Ольжич демонструє нам непересічну особистість, яка прагне боротися проти тоталітарного режиму, попри утиски, зневіру, загибель родичів.
Найпопулярніший модерністський роман
В університеті нам казали, що той, хто зможе прочитати «Улісс» Джойса, може прочитати будь-який інший твір. Банально прочитати, а не розібратися в усіх колізіях роману. Скажу відверто: у 20 років читати подібну літературу було складно. І не лише через значний обсяг. Сім років Джойс писав твір, який періодично забороняли через порнографію (наведено опис мастурбації головного героя із завершенням процесу збудження), час від часу хвалили. Перед нами один день з життя Леопольда Блума. Це 16 червня 1904 року. Дублін.
Антифашистська новела
«Маріо і чарівник». Про цю новелу хотілося б сказати більше. Вона має автобіографічний характер і розповідає про відпустку родини оповідача на італійському курорті, де в один з вечорів усіх розважав чарівник Чіполла. Він гіпнотизував людей та потім морально з них знущався. Але глядачів це влаштовувало. Вони аплодували його майстерності. Насамкінець фокусник зміг загіпнотизувати молодого та наївного офіціанта Маріо, якого дуже любили діти оповідача. Маріо повірив у те, що фокусник - це його кохана дівчина, з якою в нього непрості стосунки, і він цілує мага в щоку.
Полковнику ніхто не пише
Це мовчазний гімн людській гідності, написаний із болем і надією. Маркес створює потужний образ героя, який веде свою війну з невблаганним плином часу та байдужістю системи. Це історія про те, як людина стоїть на руїнах свого життя, зберігаючи внутрішню стійкість. Бойовий півень — це символ пам'яті та крихка остання надія. Роман є універсальним дзеркалом для кожного, хто колись чекав листа, що так і не прийшов. Стиль Габріеля Гарсія Маркеса тут, мов осіння ранішня прохолода, що пронизує до кісток, відрізняючись від звичного магічного реалізму.
Мантиса
«Мантиса» — це витончена диверсія у свідомість митця. Роман є камерною виставою між автором та його музою, яка тут — це хамелеон, що змінює маски: від покірної супутниці до домінуючої фурії, від спокусниці до аналітика. Джон Фаулз використовує абсурдну ситуацію, щоб провести блискучу сатиру на літературний бомонд і проаналізувати природу творчості. Це філософське дослідження, що показує: акт творення — не божественний дар, а психологічна війна. Його проза — це лабіринт, де кожен вислів — це дотепний натяк, що створює атмосферу сюрреалістичної гри.
Коханка французького лейтенанта
Це витончена гра, замаскована під роман. Джон Фаулз не просто пише, а грається з літературою, руйнуючи її канони. Автор, наче таємний співрозмовник, звертається до читача, коментуючи події і, що найважливіше, даруючи йому вибір. Ця техніка перетворює роман на захопливу інтелектуальну подорож, змушуючи нас віч-на-віч зустрітися з вічними питаннями про долю і свободу волі. Це глибоке філософське дослідження, що показує: навіть у найконсервативнішому світі завжди знайдеться місце для бунту.