Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Останній сеанс
Перед нами збірка містичних детективних оповідань Агати Крісті. Доволі неочікувана. Відкриває збірку однойменне оповідання. Отож, оповідання «Останній сеанс». Сама назва свідчить про те, що йдеться про щось психологічно -окультне. Головна героїня Сімона приймає на дому. Вона проводить сеанси спіритизму та викликає духів. Спершу я подумала, що це такий жарт, що йдеться про шарлатанство. Але ні - авторка реально пише про дух померлої дівчинки, який останнім часом доводиться викликати. Інший герой оповідання - молодий чоловік, що є учасником цих сеансів та незабаром має одружитися із Сімоною.
Сніг
Що мені сподобалося у цьому детективі, так це його містичний вайб. Так сподобалося, що при виборі наступного детективу захотілося прочитати щось схоже, і критерієм було саме містичний. Що цікаво, містики, як такої у цьому детективі не було. Ось така неоднозначність залишилася у мене після прочитання.
#
Ешкліффська лікарня
«Острів проклятих» Денніса Лігейна - це еталонний приклад детектива психологічного плану особисто для мене. Якщо до цього Лігейн був відомий своїми суворими бостонськими кримінальними драмами («Таємнича ріка», цикл про Кензі та Дженнаро), то тут він замикає читача у просторі, з якого неможливо втекти. І найцікавішете, що цей простір - не сам острів, а людський мозок.
На Півдні ростуть дерева, а їх плоди дуже дивні.
На Півдні ростуть дерева, а їх плоди дуже дивні .
Чудово завуальовані слова які йдуть на протязі книги , дуже символічно і пряме попадання в саму точку. Книга до якої я поставилась скептично, дали прочитати зі словами ( культурно скажу «не дуже») але є велике АЛЕ в книзі детектив та не тільки, тут не тільки детективна лінія з якою потрібно розібратись тут важливо знати передісторію інакше буде нічого не зрозуміло. Дуже філософська робота, де постійно знаходишся на емоційних гойдалках.
#
Пенсія не для Пуаро
«Убивство Роджера Екройда» - це не просто класична база, це історичний розвал кабіни. Через цей роман леді Аґату свого часу ледь не вигнали з престижного Детективного клубу, бо вона настільки жорстко хакнула самі правила жанру, що в колег-письменників просто згоріло.
#
Амнезія та об'єктив
Цим романом Донато Каррізі відкриває новий цикл (про Маркуса і Сандру), де геніально схрещує класичний поліцейський трилер із важкою, майже середньовічною теологією. Це Рим, але забудь про залиті сонцем площі, фонтани та туристів із джелато. Це Рим дощу, тіней і гріхів, про які мовчали століттями.
#
Його зброя - транс і голос
«Дім без спогадів» - це той момент, коли Донато Каррізі остаточно відмовляється від класичних поліцейських протоколів і переносить місце злочину туди, де жоден криміналіст не збере відбитки пальців - у людську підсвідомість.
#
Розслідування без супутника
Мабуть, кожному з нас коли - небудь доводилося читати детективи і кожен мабуть, помітив одну важливу деталь: кожен сищик має супутника на якого можна покластися, а Енола Голмс - героїня цієї книги веде розслідування сама- самісінька. Чому так склалося? Це я вам зараз розповім.
#
Знайти вбивцю за 24 години
Час пакувати валізи і міняти дощову Англію на пекельне сонце Близького Сходу. І якщо ти любиш сторії про максимальний сімейний аб'юз і карму, яка наздоганяє навіть у пустелі, то «Побачення зі смертю» Аґати Крісті - це тупо розрив. Це один із найпсихологічніших кейсів Еркюля Пуаро, де жертву я лічно ненавиджу більше, ніж убивцю.
#
Зло в форматі квесту
«Гра в нашіптувача» - це той момент, коли Донато Каррізі розуміє, що аналогового зла йому вже недостатньо, і катапультує свою фірмову темряву в цифрову епоху. Якщо перша книга лякала нас класичними маніяками, яким хтось невидимий прошепотів наказ, а «Гіпотеза зла» - людьми, що свідомо розчинилися в соціальному лімбі, то тут автор препарує найсучасніший, найбезжальніший інкубатор психопатів - віртуальну реальність.