Рецензії та відгуки на книгу

Ця драматична поема стала для мене відкриттям! Лише сьогодні дізналася про цей твір Ліни Костенко і прочитала його. Це лише три дії, що описують події вечора, ночі і ранку. Флоренція епохи Відродження. Монастир. Монахи грають таємно у шахи (ця гра є забороненою, бо її винайшли на Сході), а фігурки вирізьбив старий. Цим старим є Рустичі - свого часу відомий скульптор, що дружив з Мікеланджело і створював на замовлення скульптури еліти. Показовим у поемі є діалог між старим Рустичі і молодим флорентійцем - Рустичі в молодості.

Це оповідання викликало в мене дві протилежні емоції. Перша - позитивна. Мені дуже сподобався головний герой, хлопчик Олесь. Він слухається маму, любить природу, відмінно навчається. Однак йде проти системи. Його любов до прекрасного каже йому чинити так, як він хоче: малювати не горщика, а дятла; не погоджуватися із вчителькою та блукати лісом; думати лише про себе та фантазувати. Здавалось би, чудово! Ну, не хоче дитя малювати горщика, чого вчителька причепилася? Він же намалював досконалого дятла! Постав йому відмінно, хай розвиває свої творчі здібності.

Дійсно, для малечі можуть бути незрозумілими слова з цієї казки, адже є діалектизмами, що вживаються у Західній Україні, зокрема леґінь - то молодий хлопець. Та й імʼя чоловіка - Ольдеквіт - геть не звучить по-нашому. На жаль, я не вивчала походження цієї казки, але, напевно, то казка з Косівщини, бо на початку історії згадується цей край. Загалом казка мені нагадала братів Грімм та західну традицію, зокрема Ольдеквіт жив у замку. Треба подумати, в яких відомих українських казках згадується замок. Звідкись зʼявляється у замку бабуся, яка дає поради Василинці. Хто є ця бабуся? Чарівниця?

Це історія про кота, якого кікнули з сервера, бо він вже не тягнув мишей і був повним нулем по скілах. Але замість того, щоб впасти в депресію, він потрапив у руки геніальної піар-менеджерки - Лисички.