Рецензії та відгуки на книгу

You are here

Рецензії та відгуки на книгу

0
Нема оцінок

А от сім'ю не трож!

Коротше, тримаємо планку фактчекінгу. Чейз продовжує розвалювати, і його «Я сам поховаю своїх мертвих»  - це тупо еталонний трилер про жорстку вендету. Якщо ви фанатієте від сюжетів, де герой іде по трупах заради сім'ї і не рахується ні з ким, то це абсолютний мастхев.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Знайти межу між обовʼязком і відчаєм

1944 рік . Гданськ місто, де війна вже не подія, а постійний стан реальності. Тут немає безпечного тилу, немає нейтральних зон. Є лише виживання.  
Кристіан Абель повертається сюди не як слідчий, а як батько, який шукає зниклу доньку. Але місто швидко забирає в нього право на одну єдину справу: серія вбивств німецьких офіцерів затягує його у значно ширший і темніший вузол подій.  

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Вітчизняний нуар на мінімалках та цинізм порційними шматками

Коли не вистачає терпіння на повноцінний кримінальний епос, у гру вступає коротка форма. Брати Прудченки пропонують вельми специфічний формат: замість одного тягучого розслідування ви отримуєте цілу жменю компактних нуарних історій. Це такий собі літературний фастфуд, але з відвертою претензією на гурманську подачу. Темна атмосфера, тотальний фаталізм та повна відсутність позитивних героїв як класу. Сьогодні ти шукаєш убивцю, завтра вбиваєш сам, а післязавтра - вже лежиш із проламаним черепом десь у підворітті.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Кривавий Київ, відрізане вухо та радянська міліція

Київ розриває на шматки 1919 рік. Влада в місті змінюється з калейдоскопічною швидкістю, на вулицях стріляють частіше, ніж вітаються, а юний Самсон Колечко в один день втрачає батька, спокій і... власне праве вухо. Через абсолютно безглуздий збіг обставин хлопця, чию квартиру нахабно реквізували під відділок, затягує в ряди новоспеченої радянської міліції. Його головна зброя - не табельний наган, а Надія, залізна дівчина-статистик, та, як би дико це не звучало, його ж таки відрубане вухо. Воно спокійно лежить у бляшанці й продовжує працювати як автономний прослуховувальний пристрій.

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

«Бірґітти»

Третя частина - «Свідок вогню» - це дуже сильний і емоційно важкий текст. Це історія, яка дуже сильно грає на нервах, додаючи до класичного поліцейського розслідування тонку, майже непомітну нотку містики чи то швидше масового психозу.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Хто продав душу цього разу ?

Якщо в «Гіпнотизері» ми колупалися у кривавій драмі однієї родини та травмах минулого, то тут історія виходить на рівень міжнародних змов, великих грошей і тіньової геополітики. Але скандинавський холод і фірмова кеплерівська моторошність нікуди не зникають.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Я завжди маю рацію

«Гіпнотизер» - це старт неймовірно популярної серії про фінсько-шведського детектива Йону Лінну, яку написав Ларс Кеплер. До речі, під цим брутальним псевдонімом ховається сімейна пара шведських письменників - Александр та Александра Андоріли. Ця книга - як удар обухом по голові. Вона дуже похмура, по-північному жорстока, але від неї практично неможливо відірватися.

вподобати
0 користувачів вподобало.
0
Нема оцінок

Чому блондинки в цьому світі живуть гарно, але дуже недовго

Реквієм блондинкам» - це не просто бойовик, це справжній політичний трилер, де брудні секрети еліти змішуються з кров'ю та ідеально прорахованим шантажем. Тут немає «хороших хлопців», є тільки ті, хто вижив, і ті, хто став «реквіємом».

вподобати
1 користувач вподобав.
0
Нема оцінок

Кошмари за розкладом та маніяк в аудиторії

Студентські будні зазвичай пахнуть кавою, недосипом і конспектами. Але у першокурсниці Валерії розклад дещо інший: вночі вона примусово дивиться чужі сни, а вдень намагається не стати наступною жертвою серійного вбивці, який завівся в стінах рідного університету. Ганна Левада замішує класичний містичний детектив, де кримінальна загадка щільно переплетена з гормональними бурями. Навколо Лєри постійно крутяться залицяльники, проте замість того, щоб спокійно бігати на побачення, дівчині доводиться порпатися в чужих підсвідомих страхах.

вподобати
0 користувачів вподобало.
5
Середня: 5 (1 оцінок)

Історія рідко говорить прямо - вона завжди шепоче через людей, яких ми звикли не чути

Той випадок коли обкладинка передає емоції і підтримує саму історію, так влучно😍

вподобати
0 користувачів вподобало.