Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у травні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
QUO VADIS
Свого часу до Польщі у мене було упереджене ставлення, я поляків відверто не любила. При чому я у цій країні не була ні разу, і ні з ким із поляків особисто не знайома. Думаю, що винесла зі школи. Із уроків історії, із прочитаних українських дум, балад "кляті ляхи" постійно поневолювали українців. Чи так було донесено на уроках історії, чи я сама собі навіяла зараз не скажу, але моя позиція була, що: Для встановлення української самостійної поляки були ворог номер один. Це вже зараз розумієш що не все у світі так однозначно.
Спартак
У багатьох з нас слово Спартак асоціюється із назвою спортивного клубу і найперше повʼязується із радянщиною. Хоча в дійсності був такий собі раб-гладіатор на імʼя Спартак, чудовий гладіатор, може, навіть найсильніший з усіх, що тоді виступали, і не його провина, що підняте ним повстання проти влади римлян у 74-71 роках до н. е. стало подаватися дещо під іншим політичним соусом через декілька тисячоліть.
#
Історичний тригер
До цього роману я ніколи не цікавилася історією. Не те, щоб я її не вчила, просто моя свідомість була на рівні маленької дитинки, яка не чекає не те, що війни з сусідом-агресором, а просто живе в рожевих снах. Чесно, книгу я придбала лиге тому, що мені не вистачало чогось на 300 грн. для знижки. Да, так буває.. Знижки - це взагалі мій біль, але зараз не про це.
Щось розкололося, дах провалився, і він схопився на ноги. Хапаючи повітря , він дивився , як горить його власний дім….
Відкладала «Родина у вогні» не раз, що для мене є величезна рідкість. Та книга важка, читається важко, як і сам текст, так і шрифт, з перших сторінок страждання, жорстокість і відчуття тотальної несправедливості. Іноді хотілось просто закрити й не повертатись, тому саме і це змушує поважати книгу!!! І тема місяця дала мені виклик , який я прийняла)
#
#
Доба Сагайдачного очима козака Павла
Роман Спиридона Черкасенка «Пригоди молодого лицаря» - це справжній козацький екшн, який захоплює з перших сторінок. Якщо вам здається, що класична історична проза - це щось важке, переповнене сухими датами і довгими описами, то ця книга швидко зламає стереотипи. Це не просто переказ минулого, а повноцінний пригодницький блокбастер.
#
Є тільки ті, кого ламають, і ті, хто крутить ручку м'ясорубки, прикриваючись партійними квитками
Ми звикли міряти минуле сухими датами і правильними параграфами. Звикли ховатися за статистикою, бо цифри, якими б страшними вони не були, - не кровоточать. Але Тетяна П'янкова бере цю стерильну, відсторонену оптику, розбиває її вщент і мовчки кидає тебе обличчям просто в промерзлий чорнозем тридцять третього року.
#
Блакитний більше ніколи не буде просто кольором
Жодних тюльпанів, затишних кав'ярень біля каналів і безтурботного сміху. Амстердам 1943 року - це сіра, промерзла пастка. Це місто, яке повільно, але невідворотно задихається під німецькою окупацією. Повітря тут пахне страхом, сурогатною кавою і тотальною, в'язкою брехнею.
Друга книга про Мазепу
Богдан Лепкий залишив нам чудовий твір під назвою «Мазепа». Принаймні я можу говорити про трилогію: «Мотря», «Не вбивай», «Батурин». Це дійсно інтелектуальна історична проза, яку простому студентові чи пересічному читачеві опанувати буде непросто. Принаймні я читала твір майже у тридцять років, інколи здавалося, що за ним можна викладати курс історії України: дуже детально, інколи на рівні історичної хроніки.