Чесно, я чекала від цієї книги більшого, а отримала посередню історію і так і не зрозуміла чому всі хвалять цю книгу. Моментами книга здавалась мені занадто затянутою. Всі ці довгі розповіді про життя без батька, про життя у Барбурів, життя з батьком і безкінечні попойки і наркоманські досвіди в Лос Анджелесі, роздуми про любов до Піппи - це все можна було би скоротити. Ставлення до Тео весь час різне: то жалієш підлітка, який втратив матір і неприкаянний живе у Барбурів і шукає прихистку в Хобі. То дратуєшся, що він скочується і псує своє життя прийомом наркотиків і випивкою.

Я не дуже люблю слідкувати за романтичною історією. Романтика та любовні інтриги, як на мене не мають нічого інноваційного. Місцями я пропускав моменти в інших історіях, бо вважав, що всі любовні історії схожі між собою. Але ситуація серйозно змінилась після прочитання манги "Порцелянова лялечка". Спочатку це була типова історія закоханості популярної дівчини в непопулярного хлопця. Але поступово, з розвитком їхніх стосунків манга почала розкриватися з іншої сторони.

В книзі дві сюжетні лінії: американка Флора приїхала в Англію, щоб украсти рідкісну квітку камелії і тим самим врятувати сімейний бізнес. Вона працює в маєтку заможного лорда і доглядає його дітей. Господиня дому загинула за дивних обставин і поступово Флора дізнається, що й до чого. Друга лінія - американка Едіссон має скелет у шафі, який вона понад усе хоче приховати від свого чоловіка Рекса. За збігом обставин батьки Рекса купили маєток в Англії, в якому повно камелій і багато старих таємниць.

Сіре і непринадне життя Баха до знайомства з Кларою хоч і заграло новими фарбами після того, як він став їздити до неї і вчити її, але залишилося таким же нудним, тяжким і ніяким після цього знайомства. Неприємні герої, одноманітне життя, німота головного героя. Цю сірість трохи розбавляють описи природи, Волги, життя поселенців і немовля Анче. Любовна лінія? Там випадкова зустріч двох випадкових людей, яка вже тут любов, у них ні вибору, ні інших варіантів не було. Безхарактерний Бах, затюкана Клара. Багато води, ніяких цікавих поворотів сюжету. Будівництво СРСР, яке ми всі так гарно знаємо.