Я не дуже люблю слідкувати за романтичною історією. Романтика та любовні інтриги, як на мене не мають нічого інноваційного. Місцями я пропускав моменти в інших історіях, бо вважав, що всі любовні історії схожі між собою. Але ситуація серйозно змінилась після прочитання манги "Порцелянова лялечка". Спочатку це була типова історія закоханості популярної дівчини в непопулярного хлопця. Але поступово, з розвитком їхніх стосунків манга почала розкриватися з іншої сторони.

В книзі дві сюжетні лінії: американка Флора приїхала в Англію, щоб украсти рідкісну квітку камелії і тим самим врятувати сімейний бізнес. Вона працює в маєтку заможного лорда і доглядає його дітей. Господиня дому загинула за дивних обставин і поступово Флора дізнається, що й до чого. Друга лінія - американка Едіссон має скелет у шафі, який вона понад усе хоче приховати від свого чоловіка Рекса. За збігом обставин батьки Рекса купили маєток в Англії, в якому повно камелій і багато старих таємниць.

Сіре і непринадне життя Баха до знайомства з Кларою хоч і заграло новими фарбами після того, як він став їздити до неї і вчити її, але залишилося таким же нудним, тяжким і ніяким після цього знайомства. Неприємні герої, одноманітне життя, німота головного героя. Цю сірість трохи розбавляють описи природи, Волги, життя поселенців і немовля Анче. Любовна лінія? Там випадкова зустріч двох випадкових людей, яка вже тут любов, у них ні вибору, ні інших варіантів не було. Безхарактерний Бах, затюкана Клара. Багато води, ніяких цікавих поворотів сюжету. Будівництво СРСР, яке ми всі так гарно знаємо.

Це перша прочитана мною книга цієї авторки, яка зараз як бачу на піку своєї популярності. І прочитавши я зрозуміла чому так. Книга написана цікаво, динамічно і ти пів книги думаєш, що вже все розгадала і здогадалась хто ж той вбивця і в голові прописала уже навіть свій сценарій розвитку подій. І в кінці поворот сюжету наче бʼє тебе по голові, приголомшує, змушуючи дійти до останньої сторінки о 2 ночі, бо це ж треба знати як це так все завертілось і куди авторка тебе заведе далі. Саме це і є феноменом Фріди,за це її люблять і читають.