Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі / Конкурс
Зареєструйтесь щоб отримати доступ до всіх рейтингів.
#
Деймони і сувора холодна краса Півночі
Це та сама легендарна перша частина «Темних матерій», з якої Філіп Пулман почав свою велику революцію у світі дитячої та підліткової літератури. І найдивовижніше те, що ця книга лише маскується під дитячу казку про дівчинку, яка їде на Північ рятувати друга, а насправді є жорсткою критикою догматизму і грандіозним філософським трактатом.
#
Ігри з долями
Коротше, бро, якщо ти думав, що історія про дівчинку, яка перевдягається пацаном і йде воювати, - це тупо діснеївська «Мулан» із пісеньками і кумедним дракончиком, то Шеллі Паркер-Чан у книзі «Та, що стала сонцем» бере цей шаблон і просто розносить його в друзки. Це максимально даркове, жорстке і амбітне історичне фентезі чи радше альтернативна історія про Китай 14 століття, де всі виживають як можуть.
#
Всі діти - трішки ельфи
Коротше, бро, якщо ти, прочитавши назву, подумав, що зараз ми залітаємо в епічне фентезі з махачами на луках чи магічними лісами, то тупо розслабся. Наталка Малетич у «Щоденнику Ельфа» робить геніальний фінт: це фентезі на мінімалках, максимально трушний, реалістичний розвал кабіни про наших сучасних українських підлітків. Авторка закидає ідею, що всі діти народжуються ельфами з прозорими крилами, але коли починається жорстка школа життя, ці крила треба якось зберегти і навчитися літати серед уроків, контрольних, перших крашів і токсичних конфліктів із дорослими.
#
Майбутнє в особі маленької Ліри
«Чарівна дикунка» - це приквел до легендарних «Темних матерій», і Пулман тут робить те, що вміє найкраще: бере дитячу пригоду і вшиває в неї такий жорсткий політичний та філософський підтекст, що мороз іде поза шкірою. Це історія про те, як світ поступово занурюється в темряву диктатури, а рятувати надію доводиться найзвичайнішим людям.
#
Кавахави серед нас
Коротше, бро, якщо ти думав, що наше підліткове фентезі - це виключно про козаків із шароварами та сільських відьом, то Віталій Перетятько у своїй повісті «Герман-вуж» тупо ламає матрицю і видає такий лютий сюрреалістичний екшен, що просто відвал башки. Це максимально неординарний двіж, який читається на одному диханні.
#
Коли твій батько гадюка
Ця книжка бере типову піратську романтику і безжально розбиває її об скелі жорстокої реальності. Це дуже темне, криваве морське фентезі, де головний монстр - не якесь міфічне чудовисько, а власний батько героїні.
Вона не могла втратити свій єдиний шанс на свободу…
Гарна книга… дуже. 🥹 І знаєте, тримаючи її в руках і просто дивлячись на неї, мене пробирали мурашки. Вона не просто красива вона випромінює містику і щось по-справжньому магічне. І не просто так на зрізі рибки 🐠і фенікс) і дракони є) Потім усе проясниться 🐉
#
Вигаданий світ і дідусь, який не забув як гратися
Після всіх цих типових фентезійних похмурих диктатур і стародавніх пророцтв, «Земля Реву» Дженні Маклаклен з неймовірними ілюстраціями Бена Мантле - це ніби ковток свіжого повітря, але з дуже глибоким і трохи моторошним психологічним підтекстом.
На перший погляд, це класичне портальне фентезі в дусі «Нарнії» чи «Пітера Пена», але Маклаклен використовує цей жанр, щоб поговорити про одну з найболючіших речей у житті кожного підлітка - невідворотність дорослішання та втрату зв'язку з найріднішими.
#
Кохання змінює все
Коротше, бро, якщо тобі остаточно набридли ванільні диснеївські казочки про Русалоньку, яка віддає голос за ноги і плаче за принцом, то Александра Крісто в «Зруйнувати королівство» видає тупо еталонний дарковий ретелінг, від якого стигне кров. Це не просто морська пригода, це лютий піратський екшен, помножений на максимально токсичні сімейні стосунки і жорстке виживання.
#
Від токсичної всезнайки до комадного гравця
Коротше, бро, ми продовжуємо цей драконячий двіж, і в п'ятій книзі, «Пісня Отруйної дракониці», Трейсі Вест вирішила показати, що буває, коли в злагоджену тіму залітає новенька з гігантським его і нульовим конектом зі своїм підопічним. Отже, в замок прибуває Петра - нова володарка драконів. І їй дістається не якась там звичайна ящірка, а та сама чотириголова Гідра, яка в минулій книзі наводила жорстку суєту. Петра з порога вмикає режим «я все знаю, я найрозумніша», сипле фактами з книжок, але по факту тупо боїться своєї ж дракониці і навіть не намагається з нею зблизитися.