Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Зареєструйтесь щоб отримати доступ до всіх рейтингів.
вічний фашизм
Це не політичний трактат і не історична довідка. Це спроба вловити запах зла, який ніколи не вивітрюється повністю. Еко не пише про фашизм як завершену історію — він говорить про нього як про хворобу пам’яті. Його «вічний фашизм» — система звичок мислення, що проростає з повсякденності. Він описує тихий вірус у мові, у побуті, в інтонації, коли «порядок» звучить солодше, ніж «свобода». Тринадцять ознак, які він перераховує. Культ традиції, страх відмінностей, зневага до інтелекту, обожнення сили, презирство до слабких — кожен пункт звучить не з минулого, а з сучасності.
#
Гумор перших років незалежності
Це книга, яку написав і видав мій шкільний вчитель, відомий житомирський поет Микола Котляр. Це пʼята його поетична збірка. В ній вміщено сатиричні і гумористичні твори, написані за сорок років. Стиль схожий на Павла Глазового, гуморески якого у моєму дитинстві в 1990-ті були вельми популярними. Про що пише Микола Зіновійович?
Птахи
Дафна дю Мор’є відкриває у повсякденності прірву тривоги. У "Птахах" світ перестає бути безпечним саме тоді, коли здається, що ніщо не може його зрушити. Це своєрідна проба на міцність людської свідомості, що стикається з невидимими неминучими силами. Спершу — звичний прибережний пейзаж, сільський побут, спокій. Але саме з цієї тиші народжується кошмар: птахи перетворюються на стихію, що знищує будь-яку логіку. Дю Мор’є не пропонує пояснень, бо їй важливіше сама безпорадність людини перед світом, який раптом перестає її слухатися.
Золоті слова
Здавалося б, тоненька книжечка, брошурка. А скільки цікавого вона містить! Це своєрідний збірничик афоризмів відомих і (скажу чесно) не дуже українців. Як я зрозуміла, ці вислови взято з їхньої художньої спадщини насамперед. Приміром, у стовпчику про Миколу Куліша я побачила афоризми з пʼєси «Мина Мазайло». А ще - сподобався його вислів про кохання і шанування Петрарки. Дійсно, Куліш був неперевершеним автором двадцятого століття, таким глибоким і ліричним водночас. Є цитати й з Пантелеймона Куліша, Петра Могили, Михайла Грушевського, Івана Котляревського, Панаса Мирного.
Єврейський гумор
У мене, коли я чую про Тевʼє-молочара, першою асоціацією є Богдан Ступка. Це ж треба, щоб українець так майстерно зіграв на сцені єврея! Якщо ж серйозно, то мова йде про збірник новел з життя єврея Тевʼє, що має вередливу жінку і багато дочок, а сам є молочаром. Тевʼє ніби розповідає історії зі свого життя Шолом-Алейхему. І часто ці історії є доволі сумними, особливо коли йдеться про його дочок та їхніх партнерів. Однак особливість збірника не в сюжеті новел, а в манері оповіді, у мові.
Під куполом
У «Під куполом» Стівен Кінг проводить експеримент над самою людяністю. Маленьке американське містечко раптово відрізане від світу невидимою стіною стає лабораторією, де виявляються моральні закони. Купол — це дзеркало, у якому спільнота бачить себе без прикрас і пояснень. Пульс натовпу, запах паніки, відлуння влади, що швидко мутує в насильство. Тут немає зовнішнього монстра — лише звичайні люди, які в замкненому просторі стають власними катами. Ідея роману проста, але багатошарова: цивілізація — це тонка плівка над хаосом.
#
Я з вами свиней не пас
Василь Симоненко, хоч і прожив коротке життя, проте залишив нам неперевершені зразки поезії. Значне місце в ній посідає мотив любові до України. Для шістдесятників ця тема була живою та актуальною. З цієї збірки мені найбільше сподобався вірш «Мій родовід», в якому автор пишається тим, що є звичайним полтавським мужиком, людиною праці, що він не пас свиней із тими, хто веде свої родоводи від лордів та київських князів. У поезії «Грудочка землі» Василь Симоненко поєднує любов до України, до своєї землі, із своїм селянським походженням.
Біллі Саммерс
“Біллі Саммерс” — історія кілера, який прагне залишити минуле позаду. Книга про людину, що живе між двома світами — світлом і тінню, насильством і надією. Кінг досліджує що лишається коли людина відмовляється від того, ким була? Біллі спостерігає за світом і це спостереження поступово перетворюється на сповідь. У процесі виконання останнього завдання він стає автором власної історії. Кінг пише тут інакше, ніж у більшості своїх книг. Менше містики. Він не поспішає, дає час помітити як звучить тиша в маленькому містечку.