Під час знайомства з даним твором мене постійно відволікала думка, що ця історія ну дуже нагадувала мені Пітьму Павлюка. Ну все майже так само. Головний герой приїжджає потягом в якесь невеличке містечко працювати і там його зустрічає якийсь дивний чоловік. І всі речі, які відбуваються з ним так само дуже дивні. То і розв'язку я очікувала приблизно таку ж. Ну тут не все, звичайно ж, так. І міфічних алюзій також немає. І кінець трохи ж не такий таки. Але схожість сюжету творів неймовірна. Загалом книга сподобалася. Цікаво, місцями очіквано, а місцями зовсім неочікувано. Написано гарно.

... так, не лише смакувати, але і змінювати своє життя та життя оточуючих людей. Чиєсь - на краще, а інших - на те, що вони заслуговують. 

Коли ми зупиняємося на своєму завчасно спланованому шляху, або раптом розуміємо, що десь схибили і тепер лише побачили, що все навколо геть не таке, як нам здавалося, завжди є інший шлях. І головне - цей шлях побачити, і зробити на ньому перший, найскладніший крок. А  далі на допомогу прийдуть друзі, які підтримають, близькі, які будуть поруч.

Знайомство з автором я почала трохи не в хронологічному порядку. І це у мене друга книга автора. Книга досить об'ємна, 700 сторінок. Але я прочитала її досить швидко. Автор так добре вміє зацікавити, а несподівані поровороти у розслідуванні. А коли прочитала, то перше, що спало мені на думку - це "хто б міг подумати?!". Оце так все там закручено. Ще це цікавий формат книги - книга про книгу, в якій описується розслідування, яке веде сам автор разом з поліцією. Дуже оригінально. Стиль і манера автора мені дуже імпонує. Я просто в захваті!

Не змогла прочитати цю новелу за один день. Я про «Смерть у Венеції». Читала чотири.

По-перше, сам темп розповіді повільний, неспішний; піддаєшся цьому і сповільнюєшся  і уже повагом просто насолоджуєшся  цими довгими красивими реченнями, словосполученнями,  літературою високої художньої цінності. Текст дуже красивий, автор знає свою справу: «передати світ, втілений у слові». Перекладач теж на високому рівні, моя повага.

По-друге, для мене новела виявилася повна рефлексій, відсилала мене у власні спогади минулого, тому  доводилось повертатись до прочитаного речення ще раз.