Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у грудні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
Сім чоловіків Евелін Г’юґо
Життя Евелін розкривається не як низка гучних скандалів чи хронологія успіхів. А як складний механізм виборів, у якому кожна шестерня — це компроміс, втрачена можливість або ретельно прихований страх. Авторка переносить у світ Голлівуду, де світло прожекторів лише підкреслює тіні. Евелін оповідає свою історію з майже математичною точністю — вона знає, що саме, коли й навіщо зробила. Але в цій холодній впевненості постійно проступає втома людини, яка надто добре розуміє ціну успіху. Кожен із “семи чоловіків” — радше спосіб освітити одну з граней її особистості.
Балерун?
Друга частина експрес-уроків української, як на мене, є менш актуальною в наш час, адже нині діє новий правопис, який кардинальним чином змінює написання деяких слів. Книга ж пана Авраменка вийшла за два роки до прийняття правопису, тож є застарілою. Зокрема це стосується написання слів з пів-, напів-. Раніше були нюанси в залежності від наступного голосного чи приголосного (могло писатися разом, з апострофом, через дефіс, окремо), за новим же правописом - окремо. Так само новий правопис запроваджує фемінітиви, які так не подобаються Авраменку.
Неперевершений мовний порадник
Олександр Авраменко майже десять років тому порадував читачів чудовою книжечкою кишенькового формату. Це сто уроків (насправді - порад), як правильно вживати те чи інше слово, звертатися один до одного. Наприклад, як підійти до незнайомої людини на зупинці і спитати, коли приїде той чи інший автобус? Ми скажемо: «Жіночко, пані, женщина?» чи «Чоловіче, пане, мужчино?» А може, взагалі не треба акцентувати на статі й просто запитати? Насправді таких життєвих ситуацій чимало. Слід навчатися музиці чи музики? Мати відпустку з 1 по 30 червня чи з 1 до 30 червня?
#
Львівʼянка Осінь
У три роки дитині треба мати вдома книгу, подібну до пропонованої. Не лише тому, що інтерес до читання виникає, а тому, що книга прекрасно оформлена. Ілюстраторам - моя шана і уклін до землі. Такі яскраві барви! Особливо вразило зображення Львівʼянки Осені, яка мандрує містом. Ось листя - жовте, червоне, ось небо, що готується зустрінути дощ, ось маленький Микола, що сидить з мамою вдома і бачить, скільки дощ додає проблем, тому радіє, що він удома; ось равлик та їжачок. Осінь знову постає як пані, сповнена магією та свого, осіннього тепла.
Остаточний діагноз
Артур Гейлі у цьому романі не підсилює драму штучними засобами. Вона народжується з точних деталей, із дрібних процедур, що складаються у тривожний механізм лікарні. З перших сторінок відчувається пульс місця, де кожна помилка має вагу людського життя. Гейлі показує, як у стінах медичного закладу поєднуються ремесло, влада, мораль і переконання. Він уважний до внутрішніх конфліктів. Кожен персонаж живе в полі напруги між обов’язком і власними слабкостями. А система, яка має рятувати, може стати загрозою, якщо в ній зникне простір для людяності. Гейлі не виголошує це напряму.
Європейська Житомирщина
Чому автори цього словника-довідника обрали таку назву, я не знаю. Можливо, щоб показати, що в нашому краї народилося чимало визначних діячів національно-визвольних змагань, які боролися за незалежність України та відділення її від Москви, беручи за приклад європейські традиції. Пересічному читачеві, як, власне, і мені, значна частина прізвищ ні про що не скаже. Так, вони були борцями, але, на жаль, таких, як вони, було чимало, а особливого здобутку, окрім факту народження чи проживання на Житомирщині, вони не мають.
Війна не скасовує чинності ніжності і любові
Дуже важка до прочитання збірка поезій. Зізнаюся, що з 59 авторів я чула, звісно, про Сергія Жадана та Вікторію Амеліну; зі спортивних передач, зокрема турнірів з боксу, знала про коментатора Дмитра Лазуткіна, але не здогадувалася , що він поет. Інші письменники мені, на жаль, невідомі. Однак це не применшує значення їхньої поезії, такої зрозумілої нам, що знають про війну. Особливо мене вразив Дмитро Лазуткін, поезії «Школа» та «Марія» до прикладу. Як більшість здогадалася, йдеться про розбомблену школу, де розкидані по підлозі підручники та обірвана мапа світу.
Дитина народилася!
Зауважу, що у моїх руках друге видання книги, а це значить, що Марія Сергіївна підготувала чудову річ. Якщо серйозно, то читала книгу із задоволенням, хоча не з усіма тезами погоджуюся. Одразу видно, що автором є психолог, а не лікар. Головна увага звернена саме на показники розвитку дитини до року, на ігри та іграшки, сон немовляти, що і як читати малюку, як це - бути батьками. Авторка пише про колики й газики, хоча відносить їхню появу на другий і третій місяць розвитку. А в моєї дитини ці проблеми почалися на третьому тижні від народження.
