Спочатку важко вчитатися в роман. Кілька сюжетних ліній, все рване і непов'язане. Особливо важка для сприйняття лінія з майбутнього. Я прочитала десь на третину, тоді повернулася на початок і читала знову, так було легше. Основна ідея книжки - це її назва. У кожного свій час, і якщо дуже захотіти і знати як, то можна зробити, що він буде летіти стрілою, і все буде швидким, і події навколо будуть пролітати, як стовпи за вікном інтерсіті. А можна сповільнитися, і дні будуть безкінечними.

Ця книга взагалі не схожа на жодну з попердніх книг авторки. Вона повільна, похмура, трагічна і явно не для всіх. Тому перед тим як починати цю книгу, ознайомтесь з доступним фрагментом і прийміть рішення чи ви готові до такого. Я в принципі зрозуміла, що десь так воно і буде, але напевно гнітюча атмосфера мене добила. Весь роман про життя чоловіка на імїя Вільям Беллман, який починається з розповіді про його дитинство. А саме ключовою подією було таке, як граючись з іншими хлопцями він збиває з рогатки грака. І хоч він вірив що не поцілить і цього не станеться все ж пташка гине.

Книга складається з 13 новел. Вони всі не поєднані між собою сюжетно. Олівія Кіттеридж - центральний персонаж, який виринає в кожній новелі. Десь вона важливий персонаж, наприклад, там, де розповідається про її сім'ю, про сина, який ніяк не може вирватися з-під її опіки, а десь згадується лише побіжно: зайшла з чоловіком в ресторан повечеряти і привіталася з піаністкою, а та заграла улюблені пісні її і Генрі. Хоча книга і називається "Олівія Кіттеридж", все ж тут розказується про життя в невеликому містечку. І хоч це глушина, провінція, та все ж тут панують великі пристрасті.

Моторошна та безжальна, кордон між реальним та потойбічним спирається, танці із смертю як ходження по лезах ножів, фатальне кохання та порятунок від Лебея стане визволенням от тільки все зайшло та пішло на саме дно, помста як злий рок.