Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Вовки в овечій шкурі
«Фалько» Артуро Переса-Реверте - це розкішний, безжальний і абсолютно цинічний шпигунський нуар, який з головою занурює нас у найбільш брудний, хаотичний та кривавий етап європейського минулого - Громадянську війну в Іспанії (осінь 1936 року). Після стерильних і технологічних сучасних трилерів цей текст працює як удар кастетом: він повертає нас в епоху аналогової розвідки, де все вирішують не гаджети, а ніж у рукаві, фальшиві документи і здатність брехати, дивлячись прямо в очі.
#
Точка відліку кар'єри
Так само як колись «Етюд у багряних тонах» став історичною точкою відліку для детективного жанру, показавши генезис Холмса, цей роман - абсолютний старт для його головного конкурента. «Таємнича пригода в Стайлзі» - це перший офіційний вихід на велику сцену того самого Еркюля Пуаро, який потім десятиліттями тероризуватиме злочинців своїми «сірими клітинками».
Три жіночі долі, три різні світи
Читаючи цю книгу занурюєшся в загадкову та багатошарову історію, де минуле і теперішнє переплітаються в незвичну історію. Після прочитання є про що задуматись, жіноча доля, жіночі проблеми…
Розповідь йде про трьох жінок, три різні жіночі долі від дівчинки Фанетти, має неймовірний талант до малювання, дорослої жінки Стефані Дюпон, гарна молода вчителька, яка перебуває у центрі подій та жінка літніх років Рената (Рене), живе у селі у спокійному середовищі. Три різні покоління, три життя, три долі, три таємниці, які поступово переплітаються в один клубок страхів та виборів.
#
Репетиція і бенефіс
«Трагедія в трьох діях» - це без перебільшення один з кращих детективів авторки. Тут леді Аґата вирішила змішати пафосний театральний вайб і, мабуть, найцинічніший мотив за всю історію класичних детективів.
#
Агент без держави
Це класичний історичний шпигунський нуар, де Підгірна препарує одну з найромантизованіших і водночас найважчих сторінок нашого минулого - діяльність екзильних спецслужб УНР. І саме тому - це напрочуд неочікувана книга!
#
Великі бабки - великі проблеми
Коротше, бро, якщо ти фанатієш від естетики старих грошей, лакшері поїздок і кримінальних розбірок через гігантські діаманти, то час залітати в «Загадку "Блакитного потяга"». Це той самий випадок, коли Аґата Крісті вирішила змішати класичний закритий детектив із вайбом голлівудського блокбастера про пограбування.
Де кожен знає всіх, але ніхто не знає всієї правди
Книгу читала в лютому на обговорення в книжковому клубі. Враження та емоції у кожного різні! Тому завжди кажу «не засуджуємо книгу, засуджуємо читачів». Та мені книга сподобалась, я відчула той вайб і отримала позитивне враження. Єдине постійне відчуття, що книга щось нагадує, вже знайоме щось)
Сюжет цікавий, не затягнутий, з перших сторінок починають розвиватись події, люблю такі книги) Події розгортаються у маленькому селі звична картина усі один одного знають, все тихо і стабільно. Та за ідеальною картинкою ховається багато таємниць.
#
Ландшафт як співучпсник злочину та соціологія гнилої еліти
«Невгамовні мерці» - це п'яте розслідування Девіда Гантера, і в ньому Саймон Бекетт знову жорстко змінює правила гри. Після задушливої землі, спопеляючого вогню та безжальних торф'яників він кидає свого втомленого антрополога в найбільш нестабільну, мінливу і хижу стихію - у солону воду та непролазну багнюку ессекських лиманів.
Цей роман еталонний приклад того, як ландшафт стає не просто декорацією, а повноцінним співучасником злочину, який методично знищує докази швидше за будь-якого вбивцю.
#
Незакриті гештальти
«Поклик з могили» - це четвертий роман циклу про Девіда Гантера, і тут Саймон Бекетт робить дуже болючий сюжетний розворот. Після наукової, майже академічної спеки американської «Ферми тіл» автор повертає нас у найсуворішу, найдепресивнішу британську локацію і змушує героя зустрітися з найстрашнішим видом зла - тим, яке він вважав давно похованим.
Ця книга не про пошук невідомого вбивці. Це історія про незакриті гештальти, параною і те, як старі помилки з часом починають гнити.
Банки і трохи детективу
Прочитала цей роман на одному подиху, хоча деякі моменти мені не сподобалися через свою відвертість і натуралістичність. Артур Гейлі є майстром так званого виробничого роману, тож у «Міняйлах» він пише про життя банків із середини, причому до уваги беруться не стільки рядові працівники, скільки керівництво, заплутане в корупції та махінаціях, любовних пригодах та марнотратстві. На додачу до цього ще й сюжетна лінія із фальшивомонетниками, де не обійшлося без росіян. Власне детективних сюжетних ліній є декілька.