Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Крізь бетон
«Повітряний замок, що вибухнув» - це грандіозний фінал оригінальної трилогії Стіґа Ларссона. Він починається рівно тієї ж секунди, де обривається попередня книга: Лісбет Саландер лежить у гелікоптері з кулею в голові, а по коридору від неї в реанімації перебуває її батько-садист, радянський перебіжчик Олександр Залаченко.
Якщо друга книга була динамічним бойовиком і параноїдальним полюванням, то третя перетворюється на повільну, в'язку, але неймовірно напружену політичну та юридичну шахову партію. Ларссон виводить масштаб конфлікту з вулиць на найвищий державний рівень.
Таємничий пасажир
Оповідання «Таємничий пасажир» є продовженням історії про втечу Арсена Люпена із вʼязниці, хоча його цілком можна розглядати як самостійну серію пригод нашого невтомного крадія. Цього разу Моріс Леблан трохи заплутує читача, бо веде оповідь від першої особи, і ми до середини оповідання щиро віримо, що в поїзді з Парижа на Руан їде якраз автор.
#
Четверта сила
Якщо перша книга («Чоловіки, що ненавидять жінок») була здебільшого класичним, хоч і жорстким детективом про родинні таємниці в закритому просторі, то друга частина здійснює радикальний жанровий зсув. Ларссон перетворює історію на масштабний політичний трилер, де мішенню стає сама головна героїня.
#
Правосуддя з татуюванням дракона
«Чоловіки, що ненавидять жінок» - це холодний, математично вивірений і неймовірно похмурий шедевр. Він не лише перевернув правила детективного жанру у 2000-х, запустивши цунамі скандинавського нуару, а й подарував нам Лісбет Саландер - персонажа, який довів, що найефективніше правосуддя іноді здійснює людина з татуюванням дракона на спині та електрошокером у кишені.
Таємниця блакитної вази
Ну й оповіданнячко! Круте й достоту логічне! Причому кінцівка настільки закручена, що весь сюжет стає догори дригом, а вся історія набуває іншого звучання. Уявіть собі хлопця Джека Гартінгтона, який щоранку, перед відʼїздом до міста, грає у гольф. Одного разу о 7:25 ранку він чує жіночий голос: «Убивають! Допоможіть! Убивають!» Як і будь-який джентльмен, він має зʼясувати, хто звертається по допомогу. І тут він бачить неподалік котедж, біля якого молода й симпатична дівчина сапає. Джек, звісно, ставить їй питання, чи чула вона голоси. Але дівчина здивовано дивиться на нашого героя.
#
Джеймс Бонд із невивченою алгеброю
Уявіть, що ви - типовий дванадцятирічний гік. Ви добре знаєте математику, але при погляді на дівчат миттєво пітнієте і втрачаєте здатність формулювати думки. І раптом у вашій вітальні матеріалізується справжній агент ЦРУ, який забирає вас до надсекретної Академії шпигунства. Звучить як мрія підлітка? Але вже першої ночі на Бена Ріплі скоюють замах, а замість крутих лазерних годинників і смокінгів він отримує параною, підстави від однокласників і таємну операцію «Полювання борсука», де йому відведено роль сліпої наживки.
#
Трагедія переможців по життю
В «Книзі Балтиморів» немає детективів з лупою чи жорстких вуличних перестрілок, але якщо тобі заходить густа психологічна темрява, яка непомітно поглинає героїв і руйнує їхні життя зсередини, то ця книжка видасть максимальний саспенс під соусом елітної сімейної саги.
#
Знайти вбивцю = отримати спадок
«Як розкрити власне вбивство» американки Крістен Перрін - це дуже свіжий і дотепний погляд на класичний жанр затишного англійського детективу. Ми бачимо текст, який грається з правилами Агати Крісті, але додає до них сучасну, трохи абсурдну психологічну глибину.
Перрін конструює ідеальну передумову: що станеться, якщо людина знатиме про своє вбивство за 60 років до того, як воно відбудеться, і присвятить усе своє життя підготовці до розслідування?
Божественне святилище Астарти
Ще одне оповідання зі збірки, але цього разу детективом виступає міс Марпл. Хоча роль у неї трохи незвична: вона вислуховує розповідь доктора Пендера про містичне вбивство та з легкістю називає убивцю. Геніально! Хоча можна поставити питання: а якби священник розповів свою історію інакше (він же знав убивцю), то чи вгадала б Марпл?
#
Представник комуни тварин
«Коротке життя Джессі» Максима Похитона - це, мабуть, поки найнеочікуваніший і найрадикальніший зсув детективних перспектив і оцінок. Але не варто обманюватися пухнастою фактурою. Це не мила вечірня казочка про звірят, а повноцінний пригодницький трилер, де головним героєм виступає хом'як на ім'я Джессі. Похитон бере класичний прийом зооморфної алегорії від Орвелла з його «Колгоспом тварин» до Річарда Адамса з жорсткими «Небезпечними мандрами» і поміщає його в реалії сучасного антропоцентричного світу.