
Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у лютому 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Стрибаюче місто
"Стрибаюче місто" це збірка історій. Вони звісно не про місто, яке весь час підстрибує гоп - гоп, тож не потрібно судити книгу за назвою. Ці історії про справжні чудеса і прочитавши їх ви точно захочете бачити кожну із подій на власні очі. Звісно, ніхто не захоче мати на носі танцюючи окуляри чи жити у будинку, який кожної миті може змінити місце розташування але я вам гарантую, що ви б точно захотіли вирушити у подорож із хом'ячком Сандаликом або ж потрапити у не менш захопливу пригоду і насолодитися її ароматом, що запросто розвіє профіль сірої реальності.
Приємно читання! ♥️
#
Вайбова рецензія 23.0. Реальний Nike Pro серед спірітів
Йо, народ! Якщо ви думали, що «Домовичок Кузька» Тетяни Александрової - це просто «казочка для малявок», то у вас стався жорсткий лагаут. Насправді ця книга — це Тір-S гайд про те, як вижити в новому середовищі, не спіймати депресію і знайти своїх у цьому шаленому світі.
#
Клінічна картина замість містики
Знаєте, цей текст - блискучий приклад того, як під виглядом страшної казочки автор ховає безжальний діагноз цілому суспільству. Квітка бере давній народний міф про Навський Великдень, коли мерці встають із могил і правлять свою службу і перетворює його на психологічний трилер із подвійним дном.
Із жит прийшла
У цій збірці вміщено не лише поезію Марії Павленко, а й рецензії на її збірки віршів, причому рецензентами є не лише письменники, а й журналісти та політики. Що ж стосується віршів, то вони в основному присвячені Поліссю та Батьківщині. Це не інтимна лірика, а більше пейзажна та громадянська. Авторка вкотре пише про свою любов до Полісся, до обласного центра - Житомира, навіть пісню йому присвячує, до Верхівні, де був Бальзак, та до Радомишля, який проїжджав Богдан Хмельницький, до міст і сіл рідної землі.
Утопили мене мої, запропастили душу, тому доньці нічого не бороню…
Так, признаюсь, перший раз почула про авторку Сидонію Гнідий та про твір «Марія»! Приємно, що забуті та не такі відомі автори зараз набувають популярності! Читаючи, я плакала… настільки авторка відображає почуття і біль героїнь, що защемило в серці й лилися сльози…
#
«Марія»: Судово-медична експертиза національного геноциду
Улас Самчук написав цей текст у 1933 році, по гарячих слідах, коли Європа ще заплющувала очі на катастрофу. Це не просто література - це перший обвинувальний акт проти тоталітарної системи, написаний з точністю прокурора і болем очевидця.
#
Тепла історія для малечі
Завдяки сайту відкрила для себе багато нових книжок, про які не чула ніколи. «Пригоди журавлика» - одна з них, хоча Нестайка в дитинстві я читала. Спершу книжечка мені не сподобалася, бо аж надто багато героїв із довгими іменами, ще й вигадали жабі науковий ступінь. Діткам трішки заскладно подібне пояснити, мені здається, що можна було просто назвати жабу професором і не розписувати про позбавлення вченого звання.
#
Не просто "затишний" світ
Дорослі критики часто снобськи закочують очі: «Ой, це просто розважальні казочки зі стандартною мораллю, ніякої драми». Але давайте знімемо ці рожеві окуляри. Прудник створила не просто «затишний» світ. Вона написала психологічний посібник для найменших про те, як ламати власні стереотипи і виходити з екзистенціального анабіозу.
Два світи
У дитинстві ця казочка в мене асоціювалася із демонстрацією хитрості і тупості. Коза-Дереза, з одного боку, хитра, бо обманювала довірливого діда щодо того, як її вигулювали, однак потім настільки загралася, що дід її сам вигнав. А потім вона обманювала зайчика, ведмедя, вовка, лисицю, - усіх, окрім рака-неборака, який теж хитрістю та силою вигнав її. Тоді я не розуміла, чому звірі, які були сильнішими від кози, так її боялися і вірили її слову, не перевіряли на практиці, як-то кажуть. А потім подумала: так і серед людей є такі, що вірять на слово і бояться.


