Рецензії та відгуки на книгу

Гемінгвей нічого не знає, та й більшість із нас не знають всієї правди про війну. Для когось вона почалася лише в 2022 році, а хтось страждає від неї ще з 2014 року. Її можуть повною мірою знати, відчувати тільки ті, що стоять на варті нашого спокою, добробуту, щастя, ті, хто знають, що таке межа між життям і смертю, ті, хто ціною свого життя боронить рідну землю.

Якщо спитати в місцевих, де знаходиться вулиця Пушкінська, 42 (хай вулицю перейменували, але то  було декілька років тому і не всі встигли вивчити нову назву), то більшість запитає, що там знаходиться. Якщо сказати «біофак», тоді люди посміхнуться і точно вкажуть напрямок руху. У народі мало хто знає, що це була будівля Єврейського учительського інституту, про який є навіть ціла дисертація місцевої історикині. Зараз же корпус природничого факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка (в народі - педінституту).

Колись у школі читали повість «Дорогою ціною» у скороченому варіанті, паралельно з цим вивчали «Ромео і Джульєтта». Чимось мені нагадувала історія Остапа і Соломію героїв вічного Шекспіра. Однак мені здається, що українські персонажі є більш щирими та зрілими у своєму коханні. Заради Остапа Соломія не просто втікає світ за очі, вона не раз рятує його від смерті, доглядає за ним, працює, аби мати хоч якісь гроші, ризикуючи власним життям, визволяє з увʼязнення. Та, врешті, гине. На жаль, такими були реалії. Та і омріяна Задунайська Січ у 1830-ті роки, коли описане дійство, вже не існувала.