Рецензії та відгуки на книгу

Недаремно кажуть, що продовження є гіршим від першої частини. Прочитавши «Чарівника з країни Оз», я вирішила взятися за продовження. «Чудесна країна Оз» - це вже історія про наших улюблених героїв. Але без Дороті і Лева. Здавалося б, що з ними може статися? Спершу читаєш про хлопчика Тіпа, що виконував різну чорну роботу у відьми Момбі. Щоб її налякати, він зробив з гарбуза опудало, однак відьма не злякалася, оживила опудало (відтепер це Джек - Гарбузова Голова) та захотіла на ранок знищити хлопчика. Навіщо про це було йому казати? Не зрозуміло.

Хочеться написати рецензію на  «Алісоу в Країні Див» суто в раках нашого конкурсу. Бо всі звикли вішати на неї ярлик «казка абсурду» чи дитячої маячні, але ж по факту це кристально чистий зразок жанру, який заклав жирну базу для купи сучасних хітів. Якщо відкинути всі ті філософські та математичні приколи Керролла, перед нами просто канонічне портальне фентезі.

У другій книзі Гарріс робить дуже правильний хід: він не мусолить знову історію Картера, а переводить прожектор на Лейлу. Пам’ятаєш цю дівчинку? Вона справжня майстриня втеч, такий собі місцевий Гаррі Гудіні в спідниці. І тут нам нарешті розкривають її болючий бекграунд. Виявляється, Лейла виросла в сиротинці, де з неї постійно знущалися, бо вона була «не такою». Тому вміння звільнятися з будь-яких пут, гамівних сорочок чи замкнених кімнат - це не просто прикольний цирковий трюк, це її психологічний механізм захисту. Вона буквально навчилася тікати від проблем і жорстокості.

Слухайте ж, о юні шукачі істинного хисту, як шепочуть тіні в магічному містечку Рейвенкілл. Перед вами  не просто сторінки, а магічний сувій «Відьмочки», запечатаний чарами Кларібель А. Ортеґи. Це світ, де магія - не дар, а важке випробування, що розділяє серця і визначає долю ще до того, як ти встигнеш осягнути свою силу.