You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Синій птах Моріса Метерлінка
Напередодні Різдвяно-новорічних свят це саме та книга, що подарує не лише святковий настрій, але і сповнить вас відчуттям чудес, спорідненості із сім'єю, своїм родом, а також подарує дива. У сюжеті постійно виникають глибоко філософські ідеї, заховані в оболонці дитячої казки, хоча, звісно, цей твір адресований не стільки дітям, скільки дорослим. Мені він дуже нагадує "Маленького принца", який кожен, - і дорослий, і маленький читач, - читатиме із задоволенням, з тією лише різницею, що кожен сприйматиме на своєму рівні.
Емісар
80% книги я читала і сміялась в голос – ну от як можна таку єрунду писати. Відклала, посміялась, три рази «ну й дурня», взялась знову – що ж з цього то буде далі і скажу вам – загалом, не шкодую, що таки дочитала, воно хоч мало логічне пояснення, бо я реально не розуміла, що ж за жахіття,а не сюжет.
Квіти для Елджернона
Невеликий роман про дуже важливі та тяжкі речі. Роман, який не залишить нікого байдужим. Роман, який ніхто не здатен буде забути, адже він закарбовується в пам'яті надовго і пускає свої коріння. Не дарма його називають одним з найлюдяніших і найпроникливіших творів сучасності.
Сіль для моря або білий кит
Ці двоє ніколи б не заговорили, якби не море..
Саме ця фраза мене зацікавила і через неї виникло велике бажання прочитати цю дебютну книжку Анастасії Нікуліної. І це було неймовірно. Це було дуже потужно.
Чотирнадцятирічна Ліза, в якій багато хто може побачити себе, не може знайти спільну мову з оточуючими. Їй здається, ніби ніхто її не здатен зрозуміти, окрім моря та хлопця з ніком Білий Кит. Дівчинка мріє зустрітись з тим, хто може її підтримати та зрозуміти, але чого буде вартувати ця зустріч?
Відгук на книгу: Тіні забутих предків
Остання камелія
Кожного разу я дивуюсь тому, наскільки Сара Джіо є талановитою письменницею.
Кожен її твір, як окремий витвір мистецтва. Немає нічого зайвого, хоча всього так багато. Її романи, як ковток свіжого повітря. Особливо бестселер the New York times «Остання камелія».
Я з великим захватом читала цю історію, без бажання закрити книгу. Я просто не могла відірватись. Не дивно, що цей твір був найочікуванішою книгою року.
Події як завжди розгортаються в теперішньому і минулому часі.
Востаннє коли я збрехала
Тодд Ріттер, він же Райлі Сейґер має хист до написання детективних трилерів з дуже цікавими сюжетами та добре прописаними персонажами. Одним з таких трилерів є «Востаннє коли я збрехала».
Спадок Готорна
Продовження бестселера «Ігри спадкоємців». Ця історія мені сподобалась так само, як і перша частина. Ще більше загадок, більше таємниць, більше плутанини. І весь цей клубок повинна розв'язати Айворі і зрозуміти що до чого.
Тут почала з'являтись любовна лінія, але без якогось серьозного продовження, тому думаю, що Дженніфер Лінн Барнс цю тему активно буде розвивати в наступній частині.
Мені подобається, як Джеймсона розкрили в цій частині. Його почуття гумору та невимушений флірт - це найкраще, що є в цій книзі.
Ігри спадкоємців
Читаючи цю книгу я заздрила білою заздрістю головній героїні. Сімнадцятирічна Айворі несподівано отримує в спадок від якогось невідомого і загадкового Тобіаса Готорна весь його стан. Але єдиною умовою є те, що вона повина прожити рік у Готорн-хаусі. На перший погляд нічого складного, але не завжди все трапляється так, як хотілось би.
П'ятнадцятирічний капітан
Майже весь екіпаж китобійного судна гине через сутичку з китом. Одним з тих хто вижив був п'ятнадцятирічний хлопець Дік Сенд і тому через загибель матросів він бере всю відповідальність на себе і стає капітаном судна. Його очікує велика купа пригод, небезпек, зрад та несподіванок.
Це один з найзахоплюючих творів з курсу зарубіжної літератури за всі 7 років. Жуль Верн майстерно прописав те, як Діку довелось рано подорослішати. Про те, який хлопець мужній та відважний. Як боровся за своє життя та за життя інших до останнього, незважаючи ні на що.