Щоразу читаючи представників німецької літератури, кожного разу я відчуваю неймовірний захват. Виховані на текстах Гете, кожен із них у своїй творчості перейняв та продовжив фаустівську тему, яка розкриває теми пізнання добра та зла. От і читаючи "Момо" Міхаеля Енде, у цих твердженнях я переконуюся ще більш. І якщо цей роман сприймати не як книгу написану виключно для дітей, а у двовимірному баченні, то можна насолодитися над його роздумуванням сповна.

Вже стільки пройшло часу від моменту прочитання цієї книги, й уже за цей час прочитано чимало інших книг, важливих і цікавих, але "Очима клоуна" сколихують мої емоції щоразу як згадую про неї.

Мені надзвичайно імпонує вміння митців внести у свої твори фольклорну складову, відкрити світові колорит своєї нації через художню літературу. От і для мене "Сага..." - один із небагатьох творів, який заохочує відвідати місцевості, так майстерно відтворенні письменницею. Описи природи просто заворожують, а довколишній  пейзаж додає загадкову ліричність роману, так вміло використаний письменницею для створення настрою героїв.

На мою думку, самотнішнього персонажа у літературі, як у цьому романі я ще не зустрічала. Але ж у даному випадку, головний герой і не викликав у мене жалість до нього, бо зазвичай самотня старість приходить як правило внаслідок егоїстичного способу життя.